– Зрозуміло, ти нам допомагати відмовляєшся! А ти розумієш, що це егоїзм? Ти своє життя добре прожила, а  чому не хочеш нам допомогти? – Роздратовано спитала дочка
– Мамо, коли ти вже звільнишся? – роздратовано спитала у Надії Вікторівни її дочка
Олена відчула, що саме ця хвилина стала початком нового життя, де сини стали дорослими і, ніхто її більше не скривдить…
Подруга забігла до квартири із таким захопленим обличчям, що не залишалося сумніву, є новина.
– Знаєш, хоч ми й друзі, я більше не збираюся утримувати тебе та твою родину! Годі вже! Не можеш дозволити нову машину, нічого страшного. Користуйся старою! Або взагалі на автобусі катайся! Бо ти знахабнів! Тобі так не здається? – Обурився Сергій
– Як ви там, господарі? Ми за п’ять хвилин будемо, – з телефону долинув
— Мама просто зайшла на п’ять хвилин. — На п’ять хвилин? Серйозно? — Ліза показала на гору брудного посуду. — А ще десятеро просто повз проходили? Всі одразу?
Настала тиша, але за нею ховалося щось зловісне. — Скільки вже можна, врешті-решт? —
– А Мариночка у тебе, Федоре, просто красуня! Прямо як з журналу мод! Зачіска – просто супер! – Так ви не уявляєте, чого мені її зовнішність коштує! – раптом сказав Федір. – Вона ж по хаті завжди в бігудях і в хустці ходить! Ось тільки тут я Мариночку гарною й бачу!
– Ну і довго ти збираєшся це терпіти? – запитала Оля крізь сльози в
Правду кажуть, що вибирати потрібно не будинок, а сусідів…
Правду кажуть, що вибирати потрібно не будинок, а сусідів. Ірині та Андрію із сусідами
– Дізнався я, що таке в рідній родині прийомним бути. Літні люди, вони ж нікому не потрібні. – розпочав свою історію Степан Васильович
Погода хмурилася під настрій Григорію, накрапував дрібний дощ. Григорій теж хмурився, що напередодні рейсу
– А навіщо жити, бабусю? Для кого? Ігоря дуже шкода, він дітей дуже хоче, а я не можу. Дісталася йому така… – Жити, Катю, завжди є для кого
Катя вийшла з оглядового кабінету. Вона не плакала. Вона ніби застигла. Третя вагітність і
– Та ви не переймайтеся, тітко Олено! Ми не пропадемо. Каті держава допоможе. Чули, скільки зараз за первістка дають? Ви лише трохи нам допоможіть! Школу ніхто не скасовував. І жити нам нема де! – Мимрив шістнадцятирічний Микола
– Та ви не переймайтеся, тітко Олено! Ми не пропадемо. Каті держава допоможе. Чули,
– Добре влаштувалася! Лежиш собі… Знаєш, мати має рацію – не потрібна мені недієздатна дружина. Розлучаюся! – Майно навпіл – у шлюбі нажите. Нема часу, щоб на тебе витрачати! – Нахабно заявив чоловік
– Яке ти маєш право? Ні гривні твоєї тут немає! Я сама тягла сім’ю,

You cannot copy content of this page