Життєві історії 0
– Борисе, – сказала сваха скривдженим тоном, – ми ж не просилися до вас! Ви самі нас запросили! Ніхто вас за язик не тягнув! – З ввічливості запросили! – Як із ввічливості? – обурився сват. – Ви що, не щиро запрошували? – Щиро, але ж не на два тижні, з функцією –  все включено!
Марина стояла на кухні та дивилася на продукти, що залишилися. До від’їзду сватів залишалося
Життєві історії 0
Знаю я одну сім’ю, Славко мені розповідав про свого колегу. Там чоловік від дружини гуляє, і після чергової зради він завжди дарує дружині букет квітів, або ще щось… Ну, там, прикрасу, наприклад. Це він так ніби провину свою перед нею загладжує. Дружина не в курсі його зрад і радіє квіточкам і подарункам. Думає, який чоловік у мене щедрий і романтичний… Наївна… -Лізо, ти навіщо мені це зараз розповіла? Хочеш, щоб я думала, що Андрій теж мені зраджує? -А я й не хотіла розповідати! Ти ж сама наполягла…
Світлана з Лізою сиділи на кухні, пили чай з домашнім печивом і не могли
Життєві історії 0
-Діаночко, це ж моя мама. Прошу тебе, будь до неї поблажливішою. Вона освоїться і все буде гаразд. Ти ж розумієш, у селі їй самій жити не можна
Свого батька Микола зовсім не пам’ятав. Його не стало, коли хлопчику не виповнилося ще
Життєві історії 0
Я хочу нове життя розпочати. З нуля, все сам. На роботу влаштуюсь, обживуся трохи. Будинок до ладу приведу. Та й дружину треба знайти. Набридло холостим ходити. А у місті всі не такі, не справжні. Їм лише гроші подавай мішками. До плити з якого боку підійти не знають. Ну, їх
Іван тихо прочинив хвіртку. Двері заскрипіли. Тут давно ніхто не живе. Бабусин будинок старий,
Життєві історії 0
– Виручай, Лідо. Гроші потрібні. Дуже. Тисяч сто п’ятдесят. Надія лише на тебе. Допоможи, сестро! – Ось тобі раз! Де ж я візьму такі гроші? Це ж не сто п’ятдесят гривень, не півтори тисячі і навіть не п’ятнадцять. Що щось серйозне сталося?
Ліда народилася та виросла в селі. Після школи поїхала до міста вчитися. Батьки думали,
Життєві історії 0
– Здрастуйте, дорогі родичі. Ось ми й дісталися нарешті до вас. Михайле заходь, чого на порозі тупцюєш, і Андрійкка запрошуй, а то в телефоні сидить своєму. – Здрастуйте, а ви, вибачте, хто? – Ну, як же.. Я тітка Ліда, сестра свекра твого, це мій чоловік Михайло та син Андрій. У нас зараз відпустка, ось ми і вирішили в Одесу поїхати
– Синку, ми тут із батьком подумали, і ось що вирішили. Віддамо вам із
Життєві історії 0
– Боже мій, що це таке? – подумала Людмила. – Якісь безглузді плакати, віршики, примовки, конкурси на сходовому майданчику, як для дітей. Одразу видно, що ця ведуча зовсім недосвідчена, скачала якісь безглузді сценарії з інтернету. Ох і ніяке!
Людмила приїхала на весілля своєї дочки Анастасії у день реєстрації, заздалегідь оплативши номер у
Життєві історії 0
Так і лежала баба Марія одна сподіваючись на те, що стане краще, але скаржитися нікому не збиралася, а турбувати когось тим більше. Тому приїзд Каті та Миколи виявився для неї повною несподіванкою
Баба Марія поспішала в магазин. В принципі, купувати вона нічого не збиралася їй просто
Життєві історії 0
– Ти називаєш це допомогою, а я давно відчуваю зашморг, – сказала дружина
Коли ми тільки одружилися, його батьки прийняли мене тепло. Здавалося, все склалося вдало: молода
Життєві історії 0
Бульйон для свекрухи…
Ганна Вікторівна стояла біля вікна, притискаючись рукою до прохолодного скла. Осінній вечір повільно опускався

You cannot copy content of this page