Все почалося з холодильника. Тамара відкладала на нього три місяці – не тому, що
Настя зняла чоботи при вході й залишилася в улюбленому сірому светрі з кошлатої шерсті.
Батьки вирішили, що дочка їхня вже виросла, настав час їй жити окремо, купили Наталі
Млинці смажилися, як завжди, на автоматі — сковорідка стара, покриття стерлося ще давно, але
– Ларисо, відчиняй! Я знаю, ти вдома. Скільки нас можна на порозі тримати! –
У дверному отворі з’явився Єгор. Гострі плечі під розтягнутою футболкою, баси в розхлябаних навушниках,
— Женю, не хвилюйся, все буде добре, — знову намагався заспокоїти наречену Михайло. Але
– Олю! Що за безлад у нас у коридорі? – Чоловік штовхнув пакет, який
Любов Василівна сиділа на ліжку і сумно дивилася у вікно. Раптом двері відчинилися і
– Ви здаватимете гроші чи ні? Скільки можна вас чатувати? Тільки ви та Єгорови