– Мамо, та не час зараз старе перетирати! Я ж не до чужих прийшла, а до батьків! – Підвищила голос дочка
– Та ви хоч знаєте, що я зараз без копійки? – голос Аліни тремтів,
– Ти чим займалася весь день? Спала? Правильно мама моя каже, що ти ледарка, з’явилась дитина і думаєш королевою стала? У вас таке призначення, дітей плодити і їсти готувати, затишок забезпечувати чоловіку, а ти з цим впоратися не можеш. Ну чому ти така, скажи мені?
– А що поїсти нічого немає? – Вадим невдоволено закрив дверцята холодильника, втупився очима
– З дороги! – Оксану нахабно відтіснили від дверей. – Господарі приїхали
– З дороги! – Оксану нахабно відтіснили від дверей. – Господарі приїхали! У квартиру
– Знайдемо, куди тебе поселити, не хвилюйся. Та й взагалі, я думаю, що гроші з продажу твого будинку підуть на розширення нашого житла. – А мені де тоді жити?
Молоде подружжя ніяк не очікувало, що їхні матері можуть так швидко потоваришувати. Вони обмінялися
– І не соромно? З її власного будинку – і сплавити! Ви ж у її квартирі живете!
– Олексій! Ти це бачив? Як це розуміти? А попередити не можна було? –
Чоловік мене звинуватив: “Мені спадщина через тебе не дісталася”
-Так і оголосив, я так думаю, що він відчуває, що я до розлучення готова
– Не на добро ти сіль розсипав, – сказала теща…
– Не на добро ти сіль розсипав, – сказала теща. – Дочка ваша де?
– Та кому ти потрібна…
– Забрати тебе з роботи? З чого це? У нас що, автобуси припинили ходити?
– Ти хороша, Дімка – чудовий, але мені потрібна воля! Молодість минає, а я все сиджу вдома, як старий дід! – Я зустрів іншу. Молоду, гарну, веселу. Вона мені цю волю подарує. А з тобою нудно. Вибач, звичайно
– Ох, і дісталася ж ти мені, Катько! – зітхала Євдокія Марківна, дивлячись на
– Мамо, як там мої? – Все нормально! Я їх не кину…
Чоловік помив руки, та сів за стіл, де вже стояла перед ним тарілка наваристого

You cannot copy content of this page