– Все, Олексію! – Зриваючись на крик, кинула Олена, грюкнувши дверима за спиною. –
– Лізо! Ти ж пам’ятаєш, що в мене завтра день народження! – Звичайно, пам’ятаю.
– Ну, готова стати бабусею? – спитав Андрій, заходячи на кухню і цілуючи Олену
– Мамуся, ну чому ти мене тут залишила? Ти ж знала, як мені буде
Аліна повільно відчинила двері квартири, стискаючи в руках тонку теку з документами. Вона знала,
У потьмянілих очах Олександра стояли сльози. Люда навіть не уявляла, що її сильний, гарний
Юхим був самотній, за характером добрий, рукатий мужик, жив із мамою. Мами не стало,
– Олексію Вікторовичу, документи готові, – секретар поклала на стіл товсту теку. – Завтра
Христина мляво сиділа в кріслі та жувала булку. – Христинко, погодка яка, а? Може
– Ну не знаю… Мені все одно здається, що не практично жити в такій