– Даю вам два тижні на переїзд! – Внучечко, ти що? – Бабуся дивилася на Аліну широко відкритими очима
Аліна рвучко відчинила двері, зайшла у квартиру і з порога заявила: – Даю вам
– Дай но мисочку борщу, Петрівна, – попросив колишній. – З чого це раптом? Хто ти такий, щоб я тебе борщем годувала? – Ну як це, хто такий? – сказав Василь. – Хоч би й хороший знайомий. – Ой, – засміялася Тетяна, – насмішив старий. У мене таких знайомих – половина села. І що мені, усім борщі варити, та столи накривати
Тетяна стояла на кухні, дивилась на чоловіка, і не знаходила слів. – Сил моїх
– Що ти теж хочеш? Особисте життя своє влаштувати? З онуками у твоєму віці водитися треба, та шкарпетки в’язати, а не мужиків, вибачте, шукати! – Репетувала дочка
– Та, як ти можеш, мамо! Так поводитися у твоєму віці – перед людьми
– А якщо просто продамо бабусину квартиру, та й годі? – Промимрив онук. Їй скажемо, що ремонт робимо, чи щось таке. Вона все одно сюди не повернеться зі свого села. Та й що їй тут робити? – А як ми зможемо без неї продати? Навряд чи у нас це вийде! Потрібна хоча б її довіреність. – Ну це вже моя справа, є в мене свої канали
– Ну що, настав час вирішувати, що з квартирою робити, – діловито сказав Олег,
– А мене дружина з дому вигнала, — заявив замість вітання Сергій і поставив перед нами велику спортивну сумку
– А мене дружина з дому вигнала, — заявив замість вітання Сергій і поставив
– Я не твоя хатня робітниця! Якщо тобі потрібен хтось, хто мовчки обслуговуватиме тебе – ти помилився адресою! – Розлютилася дружина
– Не цінуєш того, що маєш? Давай спробуй впоратися сама! – Олена знову і
— Я на такий шлюб не підписувалася! — Даша зірвала з себе фату, шпурнула в обличчя свекрусі
— Та пішли ви всі… знаєте куди? Я на такий шлюб не підписувалася! —
– З днем ​​народження мене! Сорок років виповнилося, тільки подумати! Ще двадцять років тому я була наївною студенткою, тоненькою, як тростинка!
Роза подивилася в дзеркало і почала прискіпливо вивчати своє відображення. На неї з тривогою
– Свого батька Андрій не бачив з того моменту, як пішов з батьківського дому! І навіть бажання у нього такого не виникало. Тільки нелюд міг так вчинити з жінкою, яка довгі роки була йому за матір! А нелюдам в його будинку місця немає…
Восени Ніна Іванівна проводила сестру в останню путь. – Галина, Галя, як же так?
Подруга влаштувала ювілей, який гості ніколи не забудуть
Ольга та Віктор завжди з нетерпінням чекали на запрошення на свята. Особливо Ольга –

You cannot copy content of this page