– Ну, дякую, батьки, що хоч не одразу на вулицю вигнали! Я від тебе, – син глянув на батька, – такого не чекав
– Ну, дякую, батьки, що хоч не одразу на вулицю вигнали! Я від тебе,
– Ох, і дивна молодь нині пішла… Ох, і дивна…
Наташка прийшла ввечері додому вся на нервах, і прямо з порога заявила: – Мамо,
– Дозвольте я куплю вашому синові цього трансформера. Просто так, безоплатно, просто сказав Андрій.
Андрій зайшов до дитячого магазину без особливого ентузіазму. Попереду маячила неділя — день народження
– У цьому вбранні, та на підборах, ти маєш безглуздий вигляд! Час тобі худнути, – Володимир сказав ці слова так, ніби оголошував їй вирок.- На підборах ти – як корова на ковзанці! – вигукнув він. – Ні, люба, сьогодні ти залишаєшся вдома! Ніякого корпоративу
Тяжкі струмені дощу барабанили по карнизах старовинної квартири на Липовій алеї. Львів, як завжди,
— Я залишаюся тут заради тебе, щоб у тебе було все необхідне для майбутнього.
— Що за чорт, Софіє, чому в домі такий безлад?! — вибухнув Олег, влетівши
— Ти ж чоловік, начебто глава сім’ї. Вирішуй – або ми прямо зараз ідемо від твоєї дорогоцінної матусі, або я йду одна. Назавжди.
Світлана перебирала сукні в шафі – сьогодні був ювілей свекра, Миколи Івановича, і хотілося
– Якщо моя думка для тебе нічого не означає, а нескінченні бажання твоїх родичів не мають меж, то розлучення – найкращий вихід.
У двері подзвонили. Ліза пішла відчиняти. Відчинила – і остовпіла. На порозі стояв Максим
– Моє життя пішло наперекіс! А для тебе це байка? Тобі що, все одно? – Мені – фіолетово! – вимовила Марія слово, яке весь вечір крутилося в неї на язиці. – Ти зігрівся? Тоді – удачі! Двері – там! – Сказала вона колишньому
– Слухай, давай тільки ось без цих концертів, добре? – Олексій гидливо скривився, дивлячись,
Ангел-охоронець…
– Ти пробач мені, Ель, але я ще молодий, здоровий мужик! Зі своїми потребами,
– Хвилину назад ти стояла й плакала, а тут раптом голос прорізався? Цікава ти! Думаєш не піду, і в ногах твоїх валятимуся? Не дочекаєшся, ясно? – Ти можеш просто мовчки зникнути? Адже це не я зрадила! А ти! Ти! Май хоч краплю поваги
– Та все забирай, тільки провалюй швидше! Зрозумів? – давлячись слізьми образи, кричала чоловікові

You cannot copy content of this page