Єгор Кузьмич гнав коня, понукаючи та покрикуючи на нього. – Ну, давай, поспішай, не
Розлучалися Анатолій із Тетяною голосно зі скандалом, із розподілом майна, із судами, із криками
Безсоння, важке, як камінь з Лисої гори, гнітило Марину всю ніч. Голова не боліла,
– Ковальова, на вихід. Настя чекала на ці слова цілих п’ять років. П’ять років
Марина, увійшовши у фоє, мимоволі кинула погляд в дзеркало, в якому побачила себе: струнку,
Катя з сім’єю заїхали в гості до бабусі. Поки діти та чоловік знімали верхній
– Щоб до вечора вашої ноги тут не було! – скромна і вихована Ліза
Ліда слухала довгі гудки у телефоні. Її чоловік слухавку так і не брав, хоча
– Мамо?! — Лариса відчинила двері та ахнула. На порозі стояла її мати Олена
