– Мамо, мені прибутки не дозволяють щомісяця давати тобі гроші! Було б непогано стати начальником, заробляти сто-двісті тисяч гривень та займатися благодійністю щодо родичів. Але ти забуваєш, що я – звичайний водій міського автобуса. Я наприкінці місяця не можу купити цукерок дітям, бо не дотягую до зарплати. Про дружину взагалі мовчу! А ще ти зі своїми проханнями!
– Мамо, мені прибутки не дозволяють щомісяця давати тобі гроші! Було б непогано стати
Забувши вдома гаманець, Ганна повернулася назад, і, увійшовши в квартиру, почула розмову чоловіка телефоном, яка назавжди змінила її життя
– Ти впевнений, що тобі нічого не потрібно в крамниці? – перепитала Ганна. –
– З якого дива ви сюди приперлися? По старій пам’яті? Так час минув, халява закінчилася, безплатний пансіонат для вас закритий! – І взагалі, на вас тут ніхто не чекав! – Накинулася на несподіваних візитерів Ірина
– З якого дива ви сюди приперлися? По старій пам’яті? Так час минув, халява
– Моїй родині потрібні гроші, і ти маєш допомогти! – Упевнено заявила сестра. – Допомоги зазвичай просять, а не вимагають, Галю, – спокійно зауважила Вероніка. – Хіба я вимагаю? – Здивувалася сестра. – На мою думку, я просто нагадую тобі про твої обов’язки
– Моїй родині потрібні гроші, і ти маєш допомогти! – Упевнено заявила сестра. –
Галина Петрівна стала мимовільним свідком розмови своїх дочок, старшої Ірини та молодшої Ганни, і те, що вони обговорювали, привело немолоду вже жінку в невимовний жах
Галина Петрівна сиділа у своїй кімнаті та плакала. Їй не вірилося у те, що
– Антоне! Ти розумом рушив! – дівчата в уніформі вискочили з комори. – Що ти тепер робитимеш? – Оплачу подарунок. – Але навіщо? – Моя мама мріяла про такі туфлі
– Дивись, вона знову прийшла, – дівчина років двадцяти в уніформі крамниці звернулася до
– На новосілля не кличемо – у нас комарів багато…
– Ану, давай хвалися! Купили дачу і мовчать, не зізнаються, – у слухавці пролунав
– Сашко, навіщо ти так зі мною? Ми з батьком ніколи тебе не ображали, допомагали, як могли, майже всю іпотеку за тебе виплатили. А ти мене позбутися хочеш? – схопилася мати руками за голову і заплакала
– Мамо, я пропоную найняти рієлтора, щоб він продав твою та нашу квартири й
– Слухай, ти вже дістала своїми недугами! То голова, то спина, то живіт! Ти здорова, як бик! Просто не хочеш нічого робити
Лариса прокинулася з тяжкістю у всьому тілі. Кімната пливла, кружляла, відмовлялася стояти на місці.
-Ну раз ти до нас надовго, значить, вже не гостя. Тож Наташка, бери сапку і на город, картоплю прогрібати – заявив рано-вранці дядько Гриша за сніданком
-Ну раз ти до нас надовго, значить, вже не гостя. Тож Наташка, бери сапку

You cannot copy content of this page