– Що означає, сама плати? – Здивовано запитала Наталка. – Ну, ти ж працюєш, як і я? Ти поїла замовлені страви, як і я? У тебе, як і в мене, дві руки, й дві ноги? Чому я маю за тебе платити? – Запитав Сергій, риючись у гаманці
– Що означає, сама плати? – Посмішка на обличчі Наталки, що сиділа по той
– Мамочко, нарешті ти прийшла! – у передпокої її зустріла дочка Оленка, на очах якої блищали сльози. – Там тато… – Що з татом? – Він збирає речі! Каже, що йде
Тетяна втомлено брела додому, несучи в руках важкі пакети. Попереду був Новий рік, довгі
– Коли двері за свекрухою та тіткою зачинилися, я полегшено видихнула! І не тільки тому, що здихалася не званих гостей, а й тому, що чоловік став на мій бік. Мати матір’ю – а затишок та лад у родині – понад усе
– Мамо, та нема проблем, приїжджайте! – Сказав Дмитро телефоном і, не дивлячись на
– Олено, день будівельника – не щодня! Ти хіба не хочеш привітати свого коханого чоловіка із цим святом? – А ти тут до чого? Де будівельники, а де ти? – Здивувалася Олена, адже Ваня був шахтарем. – А хто будував наші стосунки? – хитро підморгнув він. – Ось він, справжній будівельник, перед тобою
– Що? Ти про що? – Семен ледве розплющив очі, й глянув на годинник.
З кожним днем ​​Ігор усвідомлював, що справжнє життя – далеке від ідеалу, що воно сповнене повсякденних проблем. І, що найголовніше, йому дуже не вистачало Наталки
Здивований, він дістав телефон і подзвонив дружині. – Наталко, що відбувається? Ключ не підходить.
– Катерино, ти де? Незабаром прийдуть гості! – переймався чоловік. – Свій день народження я проведу, як хочу! Я ж тобі говорила, та ти мене не почув! – А як же мої? – Це твій будинок, приймай гостей сам, я не запрошувала їх! Ти це зробив за мене, тож уперед
– Женя. Я хочу на свій день народження запросити лише моїх родичів. – Як
– Дачу залишимо, а квартиру треба продати! Твого брата краще помістити в спеціальний заклад. Там у нього і спілкування буде, і тебе не відриватиме через дрібниці. Доглянутий, нагодований. Давно треба було це зробити, твоя мама з ним утомилася, тому й пішла рано
– Андрію, що у тебе там з квартирою? Коли виставиш на продаж? – А
– Навіть не проси! – Літня жінка відвернулась від сина. – Все до копійки тобі віддавала, годі! Хочу для себе пожити! – Що ти все ниєш? Мав рацію батько, ти тільки нити й вмієш. – Нахабство сина зашкалювало
– Навіть не проси! – Літня жінка відвернулась від сина. – Все до копійки
– Володю, як тут заспокоїтися взагалі! Мама на той світ пішла, і навіть вбиральні мені у спадок не залишила! Ти можеш собі уявити, що Світлана заграбастала собі всю материну спадщину
– Пішла геть, щоб я тебе більше ніколи не бачила! – Валя кинула в
Продали квартиру, щоб допомогти синові, а самі опинилися у сараї
Людмила та Микола щойно почули від Артема його прохання – ні, навіть вимогу –

You cannot copy content of this page