– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! – Заявив онук
– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом?
– Мамо, благаю тебе, не віддавай мене Ларисі! Обіцяю бути доброю та слухняною! Я завжди тебе буду любити, та допомагати, – плакала  Арина
– Більше ніколи не проси мене посидіти з цим дівчиськом! – верескливо кричала в
– Я ж прийшла тоді просто помити підлогу… А виявилося, що долю змінити. Значить так було потрібно
Маленька лікарняна палата була занурена в напівтемряву. Тьмяне світло каганця ледве освітлювало обличчя підлітка.
– Я викинула кота. Мого Бакса. Мого улюбленця. Через чоловіка. Він там один! Він мерзне, він же не зрозуміє, чому я це зробила!
Ні, він не кликав її, не кричав услід машині, що їде, і жінці, що
– Знаєш, любий, мій “робо-о-ота” годує всю сім’ю, – не витримала Марина, – поки ти лежиш на дивані та не приносиш до хати ні копійки!
– Славко, може, встанеш із дивана і допоможеш мені розібрати сумки? – з явним
– А ти адресою, дочко, не помилилась? Може тобі хатню робітницю найняти, а ще няню? Мені з вами ніхто не допомагав, було вас троє, а я одна. Робота, будинок, прибирання. І пральних машин таких не було. Іноді вночі руками в тазі прала. – Не кажи мені про минуле століття! Краще про онуків подумай…
Тамара Опанасівна чекала вечірній дзвінок від доньки. Не щодня дочка дзвонить, справ багато в
 Кошеня було руде, пухнасте, але худеньке. Тремтіло у руках. Тимко підняв голову, коли побачив нас. Підійшов, понюхав малюка. А потім акуратно взяв його в зуби й поніс у будку. Поклав на підстилку. Ліг поруч, згорнувся довкола. Кошеня пискнуло і пригорнулося до теплого боку. – Дивись, – шепнув Сашко. – Як колись Марта…
– Марто, кинь це! – крикнула я, побачивши, що наша вівчарка щось тримає в
– Ми тебе сімнадцять років годували, одягали, навчали! Тепер твоя черга працюватиме на нас, – сказала бабуся
Лара завжди жила з мамою та бабусею. Тато в неї, звісно, ​​був, але дівчинка
— Розраховувала, мабуть, повеселитися за його рахунок, а йому вже не до гулянок. Та й сплуталася тут із молодим аніматором. Ось він, сердешний, і не витримав. Який скандал учора був у них, жах!
– Допоможіть, хто не будь! — кричала напівроздягнена молода особа, що вибігла зі свого
— Я мовчала, бо хотіла бути прийнятою як Катерина, а не як донька чиновника. Але для вас важливіше титул, ніж душа
Варення з вишні виглядало бездоганно — густе, прозоре, з яскравим насиченим кольором. Катерина акуратно

You cannot copy content of this page