Життєві історії 0
– Подивися на себе, яка ти нечупара! – зло шипіла вона на Дашу, коли та поверталася з прогулянок у трохи забрудненому одязі. – От подивилася б на свою однокласницю Світлану, вона; сама акуратність
Ангеліна Петрівна була суворою жінкою, у якої через круту вдачу довго не складалося особисте
Життєві історії 0
– Я розумію, що вам не сподобалася. Але з чого ви взяли, що інша дівчина буде кращою? Може, він взагалі закохається у стару чи не гарну, або з дітьми? Ви щастя йому бажаєте, чи на своєму хочете наполягти
Ганна Андріївна обурено дивилася на Данила. Їй зовсім не сподобалося, що син зараз їй
Життєві історії 0
– Негайно проси у дружини вибачення, що б не було, і доведи, що любиш і немає нікого кращого за неї! Сам не знаєш, що втрачаєш
Подружжя Горобенки збиралися в суд. Розлучення вони раніше обговорювали не раз, але до офіційного
Життєві історії 0
– Не взяли вони твій дар, не прийняли. Не хочуть, щоб ти жив погано, і заради них себе та дітей своїх утискав
– Та прокинься ти! Діти, як сироти ходять зашиті, перешиті всі! Взимку та навесні
Життєві історії 0
– “Я приїхала додому”! Вона приїхала додому… Вона вважає наш дім своїм!
– Алло, Любо, ви де? Я приїхала додому, а вас нема… Хоч би ключі
Життєві історії 0
Не той величний, хто ніколи не падав, а той величний – хто падав і вставав
– З’явилася, не запилилася! А я тобі говорила, я тебе просила! Я тебе благала!
Життєві історії 0
– Мамо, думаєш, мені більше зайнятися нічим, окрім, як у вихідні мотатися до тебе на інший кінець міста, щоб поїсти вареників? Та я ці вареники у будь-якому ресторані можу замовити! Навіть із чорною ікрою, якщо захочу
– Синочок, вареники остигають… – голос матері в слухавці тремтів, як осінній лист на
Життєві історії 0
– Добре, Антоне. Ти матимеш шанс. Але лише один
– Ну і вигляд! – Антон голосно зачинив вхідні двері, кинувши куртку на стілець.
Життєві історії 0
– А чому ти думаєш, що я недостойна квітів та уваги чоловіка? – Ксенія стала перед дзеркалом і, так само як Рита, погладила себе по стегнах, – і я не потвора, і можу подобатися
Ксенія вже спала, коли пролунав дзвінок телефону. Крізь сон промайнула думка: “Хто ж це
Життєві історії 0
– Знайомся, це Роман, – Поліна натягнуто посміхнулася. – Він тепер житиме з нами
– Мамо, відкрий! Це я! Агата Володимирівна відклала книгу та підвелася з дивана. За

You cannot copy content of this page