– Ви жартуєте зараз, чи що?! Мені просто прикро навіть! Я повернула вам дванадцять тисяч гривень ще п’ять років тому, а ви зараз робите здивовані очі, і вимагаєте борг? – Обурювалася дочка
Іван невпевненою ходою йшов поруч зі своєю нареченою Марією. У руках у нього був
– Давай ключі від дому, я гостей на Новий Рік покликала, – заявила свекруха, хоч жодного разу не допомагала з ремонтом
– Спадщина? – Женя примружився, роздивляючись документи в руках дружини. – І що там?
– Тома, ти сама його вирішила у мене “вкрасти”. Ось і радуйся
Віра зайшла на кухню та застигла На столі бруд і посуд, біля чайника калюжа
Дзвінок у двері пролунав як порятунок. На порозі стояла Галина Петрівна – в поспіху накинутому пальті поверх домашньої сукні, з розпатланим сивим волоссям
Дзвінок у двері пролунав як порятунок. На порозі стояла Галина Петрівна – в поспіху
– Ну добре, сама захотіла, тож слухай! Так, це я напоумила Софію сказати про дядька з бородою! Думаєш, мені легко жити у твоїй тіні? Наташа то, Наташа це! Дивись, вчись! Будь, як сестра! А тепер у тебе родина та дочка! – Роздратовано гаркнула сестра
Ігор тихенько відчинив двері своїм ключем. Зазвичай він приходив до сьомої, а то й
– Звичайно, мій син працює за двох, а вона лише радощі від життя отримує! – Ображалася свекруха
– Навіщо ти знову накупила стільки продуктів? – Галина скривилася, спостерігаючи за тим, як
– Інго, це погана ідея! Дуже погана, я сказала б! Мені не подобаються діти, я не вмію з ними поводитися!
– Інго, це погана ідея! Дуже погана, я сказала б! Мені не подобаються діти,
– Андрію, ти добрий син. Ти переказував гроші, дзвонив у свята. Але знаєш, що я зрозуміла? Гроші не гріють душу! А внучок Максим – він просто був поруч. Без жодних умов та очікувань! Тому, свою квартиру я заповідаю йому
– Ба, давай я тебе в кабінет проведу, – Максим дбайливо підтримував Ніну Петрівну
– Що ж, вітаю – у вас гарний смак. Петро чоловік помітний. Мабуть, ви маєте рацію – мені доведеться вам поступитися. Але за однієї умови: з посагом!
Олександра Василівна зняла фартух, вийшла до коридору і почала поправляти перед дзеркалом зачіску. П’ятдесят
– Тепер ваша квартира буде і нашою, – почервоніла свекруха впевнено увійшла з валізами. Син сором’язливо опустив очі.
Ольга завмерла у дверях, не вірячи своїм очам. Перед нею стояла Віра Павлівна –

You cannot copy content of this page