Тьмяне світло пробивалося крізь фіранки. Кімната слугувала одночасно і спальнею, і кабінетом. Світлана сиділа
Андрій поспішав додому. День видався непростим – проблеми на роботі, затори, втома. В офісі
– Льоша, та скільки можна?! – Таня злісно шпурнула в чоловіка шкарпетки, що валялися
Юлія Антонівна давно служила у будинку Григоренків – Володимира та Людмили. Сьогодні господарі кудись
– Ох і хапнеш ти ще горя зі своєю Юлею, сину! Запам’ятай мої слова!
– Отже, так, Вікторе. — Дружина стояла на кухні, зневажливо дивлячись на чоловіка. —
Людмилу повним ім’ям називала хіба що бабуся, яку вона бачила дуже рідко. Усі інші
– Надя! – крик чоловіка змусив здригнутися. – Совість є? – А ти свою
Артем мовчки стояв біля свіжого пагорба могили та думав про те, чому люди кудись