– Правду кажуть: – Не думай, що добре знаєш своїх родичів, якщо не ділив
— Лідо, там мама сказала, щоб ти зараз не лягала спати! Коли її гості
– А де мій подарунок? – спитав син, дивлячись на гірку коробок під ялинкою.
Марина та Ігор мовчки розвантажували багаж із машини. Мовчання тривало вже понад годину. Спочатку
– Мамо, правда, ти могла б іноді… ну, не приходити. Просто посидіти вдома, виспатися,
Макар ріс без мами. Скільки себе пам’ятав, вони жили з татом удвох. Іноді приїжджала
– З’явилася? – посміхнулася завжди спокійна та тиха сестра. – І де тебе носило
– Мамо, не кидай мене! Ну, матусю! – Я ридав, уткнувшись їй у живіт.
– Не думав, що ти така! – Яка? – Дріб’язкова! – Це я дріб’язкова?!
Біда в селі Олександрівка завжди ходить обійнявшись із чутками. А вже коли Настя Кузнєцова,