Життєві історії 0
– Ні. Ця квартира Павла. Ти до неї стосунку не маєш. – Та ви його стільки років годували, одягали! Він повинен віддати! – Нічого він не повинен
Вероніка була єдиною дочкою Федора та Ольги. Другу дитину народити не вдалося. Батьки хотіли
Життєві історії 0
– Господиня називається! Вітю, ти бачиш? – Мамо, годі, – буркнув Віктор, але якось мляво, без ентузіазму. – Ні, не годі! – розійшлася Валентина Іванівна. – Значить, мій син працює з ранку до ночі, а ти навіть на стіл нічого не можеш зібрати?! – Репетувала свекруха
– Когось поховали? – стривожено спитала свекруха. – Що за обличчя у вас такі
Життєві історії 0
Минуло два місяці і, вже порядком втомлена від присутності родички Віра, знову порушила питання про її від’їзд. – Коли фінал вашого ремонту? Цього року хоч дороблять?
У двадцять шість років Віра вийшла заміж за Миколу, а за два роки у
Життєві історії 0
– Нічого собі – радість – візит свекрухи, – сказала одна з них – Олена. – Для мене це біда. Я зазвичай намагаюся в такий час або до мами поїхати, а якщо не вдається, то всіх приятельок за цей тиждень навідаю. Аби вдома менше бувати
Ірина Сергіївна у п’ятницю прийшла на роботу у відмінному настрої. – Що, Іра, кінцю
Життєві історії 0
Дворняга рвонула вперед так різко, що Дімка ледве встиг відскочити. Пронеслася в підсобку кулею. Повисла тиша. Навіть відвідувачі припинили шепотіти. А потім – із глибини підсобки долинув звук. Жалібний писк. Тетяна зробила крок до дверей, та зазирнула усередину. У кутку, на старих ганчірках лежала крихітна пухнаста грудочка. А собака ніжно, обережно її вилизувала. – Цуценя, – видихнув Серьога, заглядаючи через плече Тетяни
Тетяна стояла за стійкою і рахувала виторг, коли почалася якась метушня. Спочатку – гавкіт.
Життєві історії 0
– Ну і чеши до своєї кралі! А я й без тебе чудово проживу! – Вигнала Ліда зрадника
– Алло, Лідо? Це Світлана. – Яка Світлана? – Ну… До мене ваш чоловік
Життєві історії 0
– Послухай, ми ж твою благовірну не дорікаємо, що ти чужу дитину виховуєш! То чому в неї стільки претензій до нас? – Не втрималася мати
– Послухай, ми ж твою благовірну не дорікаємо, що ти чужу дитину виховуєш! То
Життєві історії 0
– Помстилася?! – кричала Ельвіра. – Ні, просто сказала правду. Хіба це заборонено?
Еля вже другий день чіплялася до Рити: – Маргаритка! Ну, будь ласка! Ну дуже
Життєві історії 0
– Мамо, а чому ти взагалі поселила тут Алісу з сім’єю без нашого дозволу? Ми ж дали тобі ключі на непередбачуваний випадок, а не для того, щоб ти сюди мешканців приводила
– Стас, а твоя мама не образилася, коли дізналася, що цього разу ми не
Життєві історії 0
За стіною у сусідній квартирі щось загриміло. І відразу почувся дитячий плач. – І що у них там таке щодня відбувається? – Петро Іванович прислухався. Плач стих, потім знову шум, потім собака загавкав. – Та все як завжди, це в дитячий садок наша нова сусідка Юля дітей збирає. Та, що тепер у квартирі Ніни Михайлівни, якої минулої осені не стало, живе
За стіною у сусідній квартирі щось загриміло. І відразу почувся дитячий плач. – І

You cannot copy content of this page