– І куди вам стільки картоплі? – Вставила своє слово невістка. – Не мені, а нам! Хіба мені стільки одній з’їсти? – поправила невістку Ніна Степанівна, – все для вас, ось самі й садіть
Ніна Степанівна постійно поглядала у віконце свого сільського будинку, бо мали приїхати її діти.
– Мама здається запросила свою подругу не просто так. – Здається, я починаю розуміти. Твоя мати знайшла тобі нову дружину
– Нехай твоя дружина поки що на дачі побуде, – пролунав командний голос свекрухи
– Так ось, з’ясувалося, що жодної власниці немає! Квартира належить моїй свекрусі! А я тут два роки плачу по майже вісім тисяч нібито за оренду!
– Маша, тут такий варіант з’явився! – Анатолій говорив швидко та схвильовано. – Двокімнатна
– Що ти на мене дивишся? Кажу ж, ніколи, збирайтеся, настав час звільняти житлоплощу!
– Збирайтеся, зараз же, – командувала свекруха. Олена здивовано подивилася на чоловіка, але нічого
– Мамо! Ви ж нас на вулицю виганяєте! – тільки й змогла видихнути Катерина
– Катю, ну що ти, як маленька? Де ми ще такий шанс знайдемо? –
– Я у себе вдома! Хочу – голосно говорю, хочу – взагалі не говорю. Вказувати ти ще мені будеш! — заявила Марина Аркадіївна, — може, дівка твоя хвора, раз кричить постійно?!
– Що вона в тебе кричить постійно?! — сердито гаркнула на невістку свекруха, коли
– А чим, на твою думку, масажистки займаються? Зовсім ти, люба, з’їхала з глузду! Я думала, що ти після розлучення все-таки прийшла до тями. А тебе геть куди понесло!
– Ой, дивись, Свєта! Як відіб’є Галя твого Віктора, так знатимеш. Втішаєш її таку
– Галю, ну ти чого? Подумаєш, суп… – Петро невпевнено переступав з ноги на ногу, дивлячись на дружину, що застигла біля плити, наче соляний стовп
– Галю, ну ти чого? Подумаєш, суп… – Петро невпевнено переступав з ноги на
– Мамо, що відбувається? – Доню, я все продумала, – Марина Сергіївна присіла до столу, по-господарськи присунула до себе кухоль. – Вам з Павлом буде куди зручніше в однокімнатній. А ми з бабусею розмістимося тут, місця нам вистачить
Запах свіжої випічки залоскотав ніздрі ще на сходовому майданчику. Ганна завмерла перед дверима, діставши
– Кохана, не хвилюйся, – казав чоловік комусь телефоном. – Скоро ми будемо разом! Марино, кохання моє, потерпи, залишилося зовсім не багато
– Тітко Валя, ну як ви там? – Катя притискала телефон до вуха, нервово

You cannot copy content of this page