Наречена з дитбудинку виявилася рідною дочкою…
– Синку, як давно тебе не бачили, боже, – ледь не плачучи промовила Віра
— Ви тут залишитеся. Будинок оформлений на тебе, до матері не лізу. Аліменти не платитиму — сама вирішила дітей залишити, сама й справляйся
— Ганно Сергіївно, документи готові. Хто супроводжуватиме вас додому? — медсестра уважно подивилася на
– Поясни, чому ти вже пообіцяв свою половину квартири другій сім’ї, коли навіть не розпочав розлучення з першою? – І як ти збирався це здійснити, враховуючи, що моя частка записана на мене? – Запитала теща зятя
Колись моя мама наполягла на хитрій схемі під час купівлі квартири – розділила її
“Навіть на власне весілля рідню не покликала! Зовсім розум втратила! А сукня хоча б біла була? Чи, як зараз модно, у джинсах розписалася?”
— Де ти там вештаєшся, негідниця? Ми вже цілу годину стоїмо під дверима! —
Батьки щосили намагалися приховати своє здивування. Ніяк вони не очікували, що наречений Віри настільки старший від неї – за віком у батьки їй годився
– Віра, ну, розкажи, який він – твій наречений? – Смикала старшу сестру за
Ліда дивилася на свекруху і думала: “Ну якою ж треба бути покірною служницею у свого чоловіка, щоб знімати з нього чоботи”.
Ліда дивилася на свекруху і думала: “Ну якою ж треба бути покірною служницею у
– Або ти стаєш нормальним батьком, або я втручаюсь! – Спокійно сказала мати. – І повір, Андрію, якщо доведеться, я можу зробити твоє життя дуже складним
– Ти взагалі пам’ятаєш, що маєш двох дітей, а не одного? – голос Марини
– Таня, матір Божа, та ти зовсім збожеволіла? Де ти взяла ці гроші? -Я зняла їх із нашого рахунку. – Усміхнулася вона -Зняла з рахунку? Але навіщо? Таня, ти зовсім збожеволіла? Ми ж збирали на відпочинок. Це більше як половина суми… Куди ти все це витратила?
– Дванадцята ночі! Ти зовсім совість втратила? Ти де була? – зло кричав чоловік
– Та як же так можна? А совість де твоя? – кричала свекруха. – Сашка постіль ще не охолола, а ти що, вже обійми перед іншим розкривати надумала? – Сашка немає з нами вже четвертий рік, Зоя Дмитрівно, – тихо сказала Ганна
– Та як же так можна? А совість де твоя? – кричала свекруха. –
– Ой, дуже гарний для тебе цей хлопець! – Заявила мати, розглядаючи фотографію в телефоні дочки. – Такий собі модний. І стрижка в нього, і окуляри які. І сам високий, плечистий – хоч куди, чоловік. Не пара він тобі
– Ой, дуже гарний для тебе цей хлопець, – заявила Зоя Василівна, розглядаючи фотографію

You cannot copy content of this page