– Цікаво, і на яку допомогу ти чекаєш від моїх батьків? – Наприклад, вони могли б віддати мені дідову машину. Вона класна, – відповів чоловік. – Справді? А ти знаєш, скільки вона коштує? – Ну, тисяч шістсот-сімсот, мабуть… – І чим ти заслужив такий подарунок від моїх батьків? – Здивовано запитала дружина
– Катюша, а твоя мама вже вступила у спадок? – поцікавився Антон. – Не
– Маріє, а може то таки замало – тисячу гривень, все ж на день народження до свахи ідемо
– Маріє, а може то таки замало – тисячу гривень, все ж на день
– Яка в тебе родина? – пирхнула невістка. – Телебачення і кішка? Інша справа я. Але ж ти кинула онука у скрутну хвилину! І сина…
– Ти б хоч спитала, перш ніж усе переставляти, – Тетяна шумно видихнула, стиснула
— Я сьогодні була в банку. Дізналася про всі твої перекази за останні три місяці. Сто тисяч гривень на невідомий рахунок. Це що — твій «стартовий капітал» для нового життя?
Таня від’їхала машиною від дому, заглушила двигун і просто сиділа, дивлячись в нікуди. Тривожні
– Знаєш, мамо, відзначай свій день народження без нас! – Гаркнув син, та скинув дзвінок
Григорій уже збирався додому, але в незручний момент у нього задзвонив телефон. Він подивився
– У нас Олексій одружився!– Що?! Як це одружився?
Мій хлопчик переступив поріг і сказав: «Я прийшов з дружиною». За його спиною стояла
– Зовсім не розумію, чим тобі можуть завадити мої діти! – Упиралася сестра
Вероніка та Єгор збиралися одружитися. А чому б ні? Вони були вже дорослими, самостійними
– Скільки грошей треба? – запитала баба Оля. – Я все оплачу. Я маю гроші. – Сто тисяч гривень! Потягнете? – Чоловік закашлявся. – Це дуже терміново. Його життя залежить лише від Вас!
Баба Оля зібрала речі у сумки, полила квіти, нагодувала кота та оглянула квартиру. “Все!”
– Кожному колись доведеться самому за свої слова та вчинки відповідати, – сказала бабуся десятирічній онучці
Десятирічна Надя звернула увагу, що коли вони виходили з храму, бабуся подала милостиню якійсь
– Любочко, доню, відпусти ти мене старого додому
– Любочко, доню, відпусти ти мене старого додому, – благав Сергій Петрович доньку, яка

You cannot copy content of this page