Життєві історії 0
– Добре, ти поїдеш з нами, але я маю сказати тобі одну річ. Я не зможу стати тобі мамою і не зможу тебе любити, але я буду піклуватися про тебе і ти не повинен ображатися. Адже в нас тобі буде краще, ніж у дитячому будинку
Сьогодні був важкий день. Ваня поховав сестру. Нехай непутню, проте рідну. Вони не бачилися
Життєві історії 0
– Боже мій! Через що ми розлучаємося! Петя точно збожеволів! – думала Віра Кирилівна. – І це після тридцяти п’яти років шлюбу
Віра Кирилівна дуже задоволена увійшла у квартиру з великими пакетами. – Милий, йди швидше!
Життєві історії 0
– Ми подумали, що буде правильним віддати квартиру, яку тобі бабуся відписала, твоєму старшому брату, – говорила мати. – У них незабаром з’явиться друга дитина, і жити в однокімнатній їм буде тісно. А ти й з нами поживеш
Бабуся залишила Єгору у спадок квартиру, оскільки він був єдиним із трьох онуків, хто
Життєві історії 0
– Хто батько твоєї дитини? Я тебе питаю! Від кого ти залетіла? – батько суворо дивився на вісімнадцятирічну Віру
– Хто батько твоєї дитини? Я тебе питаю! Від кого ти залетіла? – батько
Життєві історії 0
– Ох, якби ти знав, Льошко, яка вона в мене нервова жінка! Тобі ще доведеться з нею познайомитися, і повір – знайомство буде не з приємних. Вона тебе вже ненавидить, ще не знаючи тебе, ти їй апріорі не подобаєшся вже за те, що “зірвав трояндочку, яку вона не тобі вирощувала”. Сам розумієш, є такі мами, і вона в мене якраз саме така
Льоша з Оленою лежали на дивані обіймаючись, і дивилися фільм. Фільм був нецікавий, актори
Життєві історії 0
– Ігорю, – мати дзвонила синові, щоб посварити його. – Ти що, Наталці зраджуєш? Як це – ні? А хто тоді за моєї відсутності в будинку буває? Ключі тільки в тебе є! – Ігорю, я ж чудово знаю, де що в мене лежить. Я коли від бабусі твоєї приїжджаю, речі не на місці лежать, і продукти з холодильника зникають
– Ігорю, – мати дзвонила синові, щоб посварити його. – Ти що, Наталці зраджуєш?
Життєві історії 0
– Андрюша, ну зробімо тест… таємно… ну не наша це внучка! Я прямо відчуваю…
– Андрюша, ну зробімо тест… таємно… ну не наша це внучка! Я прямо відчуваю…
Життєві історії 0
– Тату, ти думаєш, мама колись згадає про мене? Андрій сів поруч, обійняв сина, і відповів: – Можливо, синку. Але ти маєш знати одне, що я тебе ніколи не забуду, і не покину – ти мені потрібний. Завжди
Вечір ішов своєю чергою, коли у двері подзвонили. Несподіваний гість. Андрій відкрив, та застиг.
Життєві історії 0
– Ти моя помилка, якщо думаєш, що розкаюсь і почну плакати, повиснувши в тебе на шиї? Ні. Ти прикре непорозуміння, я просто не встигла позбутися тебе
– Ну, що ти лежиш? – стара, сердита і сонна після ночі медсестра тицьнула
Життєві історії 0
– Ти подивися, прудкий який! – обурився тесть, коли Валера озвучив плани. – Не встиг прижитися, а вже свої порядки наводить! – Ти тут хто? Примак? Ось і сиди у куточку! А спитають, тоді голос подаси! Ти тут ніхто! А господар тут я
– А що це у нас Валерка нічого не робить? – буркнув Петро Іванович.

You cannot copy content of this page