– Якого дідька ти сунулася до моїх дітей! – Чоловік увірвався в офіс, де працювала Алла, і з порога почав на неї кричати, не звертаючи уваги на очманілі погляди співробітників. – Тобі було ясно сказано – треба зачекати! А ти? Ти що влаштувала
– Коли я вже познайомлюсь із твоїми дітьми? – Вибагливо поцікавилася Алла у чоловіка.
– Що, відшила тебе найкраща подруга?
Таня лежала в лікарні з дитиною вже другий тиждень. Лежала у двомісній палаті. Поруч
– Ніно, ну май ти повагу до себе, ти все-таки жінка. Я не хочу з тобою жити, розумієш? Навіщо ти принижуєшся? Ти мені не потрібна. Ти що перша від кого йде чоловік?
– Олег, я прошу тебе … Олег. Я не зможу одна, розумієш. – Ніно,
– Все! Розмова закінчена! – Хочеш стати матір’ю-одиачкою? Будь ласка, відмовляти не буду. Але й допомагатиме теж! Подивлюся, як ти будеш крутитися! – Роздратовано промовила мати
– Я все сказала! – Раїса демонстративно дивилась у телевізор, ігноруючи сльози доньки. –
– Я так провчила родичок, що вони навіки забудуть дорогу до нашої оселі! – Задоволено реготала невістка
– Я ненавиджу вересень! Ненавиджу осінь! – скаржилася Аліна мамі. – Знову свекруха вчепиться
– Мені гроші потрібні. А працювати, тату, я не збираюся. Це не для мене! – Просто зараз такі часи, що треба крутитись! – Ось ти й закрутилась. – Тільки не туди! – Важко зітхнув батько
– Тату, я вирішила, що телевізор я заберу, – заявила Поліна, сідаючи за кухонний
Дівчинку підкинули у ті пів години, доки Люба корову доїла. Виходила з дому – нікого не було, а повернулася – на ґанку коробка з немовлям
Дівчинку підкинули у ті пів години, доки Люба корову доїла. Виходила з дому –
– Добре, ми повернемо вам гроші! Але тільки знайте, що після цього, наше спілкування припиниться, бо друзі так не поводяться
Ми з Віктором прожили разом понад десять років. Наш шлюб був побудований на взаєморозумінні
– Мені довелося починати все з нуля, поступово збираючи себе по крихтах! – Так що, вдруге я на подібні граблі не полізу! Хочеш жити разом – житимемо. Не хочеш, тебе щось напружує – йди. Але свого кровного, на що я витратила багато сил, часу та грошей, я більше нікому і ніколи не віддам
– Не розумію, – Ігор помітно нервував, – з якого дива ти зібралася оформляти
– Знаєш що, любий! А ти не знахабнів? Дозволь тобі нагадати, завдяки кому ти став “здобувачем”! Якби не я, ти б до цього часу сидів у своїй ненависній конторі, скаржився на нудьгу, та боявся ступити крок убік, бо мама засудить
– Чого розляглася, Лєнка? Іди котлети смаж. – Там все є в холодильнику, тільки

You cannot copy content of this page