– Я не згодна йти у декрет, – наполягала Свєта. – Ми живемо у сучасному світі, де норма – батькові займатися вихованням дитини. – Ти хочеш, щоб я у декреті сидів? – Іван трохи зі стільця не впав від почутого. – Я не нянька
– Посидьте з онуком, від вас не убуде, – Іван поклав перенесення з малюком
– Або я, або кіт! Вибирай, Гено! – Навіщо так відразу. Кота я три роки знаю, звик до нього вже, а тебе лише третій тиждень. – Ось як? Тоді не дзвони мені більше! І так тривало, доки не з’явилась вона…
– Олено, ти чого, стривай, зупинись, – Гена вже майже біг за жінкою, що
– Мамо, я щойно поговорила з донькою. Вона каже, що ти пригостила Яну полуницею, а їй нічого не дала! Це правда? – Ну, так! Оля залишила мені трохи грошей, я на них і купила, – відповіла Лідія Василівна. – А ти нічого не лишила. Я що, з повітря маю все брати
– Мамо, Поля вже втретє дзвонить, проситься додому. Вона що, захворіла? – Марина говорила
– Для мужика чужого намагаєшся! Як тобі у служницях живеться на старості років, мамо? – Єхидно запитала донька
Алевтина у свої шістдесят років задумала терміново вийти заміж. Не те що б її
У Надії Петрівни закінчились гроші. Зовсім закінчилися. Гаманець був порожній, і навіть у кишені для монет не завалялось кілька дрібничок
У Надії Петрівни закінчились гроші. Зовсім закінчилися. Гаманець був порожній, і навіть у кишені
– Розумієш, я з тих жінок, котрі підозрюючи обман, можуть подивитися телефон чоловіка. Ось я й подивилася. І побачила, що ти якийсь Ніні дзвониш тричі на день, причому щодня. Правда в листуванні немає нічого, але там можна все видалити, а в мене виникло питання, хто ця Ніна?
Олена з Віктором прожили двадцять років разом, і раптом вона його запідозрила у зраді.
Добре, що мама не дожила до цього моменту, вона прокляла б батька, хоч і гаряче його любила. Бідолашна мама, вона навіть не здогадувалася, що її чоловік був зрадником
Про свого брата, який з’явився у батька на боці, Наталка дізналася, коли нотаріус зачитував
-Так, Віка, не слухала я тебе, була впевнена у чоловікові, – заплакала Юля. – А у нього там трирічна донька, він мені сам сказав. Сказав, що не залишить її.
Миколі було п’ятдесят років і він був молодший за Юлю аж на сім років.
– Обід закінчено! Хто не встиг, може доїсти з підлоги! І не треба так дивитися на мене! Бачить Бог, я намагалася бути доброю! – Настя люто відсунула стілець і вибігла з вітальні
– Обід закінчено! Хто не встиг, може доїсти з підлоги! І не треба так
-А що тут такого? Дівчинка виживала, як могла! Залишившись одна, в жорстокому місті, серед акул, можна сказати. А що вона поганого зробила? Нічого не вкрала, не зламала. Ще й добру справу зробила – студенткам житло надала недороге. Зате он яка спритна. Наталка б твоя ніколи до такого не додумалася! Ну звичайно, вона ж київська!
– Оленко, Оленко! Це я, Марія! Ну ти що, не впізнала чи що? –

You cannot copy content of this page