Юрко вибіг із під’їзду, і швидко попрямував у бік магазину. Він поспішав до закриття,
– Катю, я хочу подарувати Юлі на весілля свою квартиру, – несподівано сказав чоловік
– Отже, їдеш, зібралася? – Тихо запитав Олексій. – Зібралася. Все. А чого чекати,
– Ти це серйозно зараз?! – Марина підвела погляд на дочку, намагаючись зрозуміти, чи
Розмова з випадковим попутником у поїзді почалась як зазвичай буває ні про що. І
– Іванівно, ти хіба на ринок сьогодні не збираєшся? – Тамара Ігорівна зупинилася біля
-Ну як же так? Ну як ви могли? Чому ви віддали дитину Василю? –
Коли подружжя зрозуміло, що Бог не дасть їм дітей і що медицина безсильна їм
– Я не можу сказати матері. – з жахом промовила Крістіна. – Вона мене
– Віро! Дав же ж Бог невістку! – Марина Олександрівна ще не встигла зійти