– Замість того, щоб спокійно розлучити тебе з Юлею, синку, і вигнати її з квартири, ми з твоєю дружиною мало того, що подарували їй квартиру, але щоб їй зовсім не сумно було, ще й купу грошей дали
Юля помітила увагу свого чоловіка до своєї подруги й вирішила її перевірити “Можливо, і
– Все, що з тобою відбувається – мені по-барабану
– Ірино, нам треба поговорити. У кухні панувала мовчанка. Ірина з легким стукотом поставила
Дорогий Сергію, ти пішов і, мабуть, це був єдиний правильний вчинок за довгий час. Ми знали, що наш шлюб тримався на порожнечі, яку ми боялися визнати
– А ти не змінився, – тихо відповіла вона, ніби до самої себе. Сергій
– Ти думаєш, мені потрібна дитина від такої, як ти? – Розумієш, є люди, а є сіра маса, яка завжди житиме у болоті. Ось ти і є така сіра маса, ще й із сільського болота
– Недолуга ти, Лєнка! Ми могли б ще зустрічатися і тусити. Тобі що, не
– Краще б загуляв, я б ні до чого тут була! А так… Тепер, якщо що, то всіх собак на нас із чоловіком повісять! – Не дарма кажуть: не роби людям добра, вони тобі зла не вчинять – Поліна Андріївна ледве стримувала сльози
– Поліна Андріївно, щось ви сьогодні без настрою. Чи трапилося що? – Запитала Алла
Упершись чолом у кнопку дзвінка, стояв і посапував чоловік у мокрому камуфляжному костюмі, і від якого несло рибою. Свіжовиловленою
У двері дзвонили. Поки Олена мила руки, які були в муці, поки йшла до
– Таня тепер буде тут господинею! – У тебе є трохи часу, щоб зібрати речі, взяти Мишка, і залишити мій дім! – Лідо, чого стоїш? Збирай речі, та вали звідси! Я не збираюся чекати, доки ти набереш швидкість! – Злісно промовив чоловік
Ліда з тривогою спостерігала, як чоловік крокує кімнатою туди-сюди. Останнім часом він став дратівливим
– Подивимося, що в тебе в каструлях. Триденний супчик – якщо розігріти, тобто можна їсти, але собакам. І цим ти годуєш чоловіка? Тож не дивно, що він на роботі затримується
– Вітааааааю доню, вітаю Тетянко. Як здоров’я? Сім’я, робота, справи? – Де твій? На
– Тату, чому всі мають маму, а в мене її немає? І про капусту можеш більше не казати, я знаю, як з’являються діти
Василь Іванович ще раз оглянув свій кабінет. Все було так, як він любив: мінімалістично,
– І хто зрозуміє цих мужиків? Поки одружений – ні дружина, ні діти не потрібні! Сприймається все, як зрозуміле! Як розлучиться – і час на дітей знаходить, і, чи не найкращим у світі татом стає
– Я подаю на розлучення, – оголосила Ольга. Денис тим часом захоплено дивився футбол,

You cannot copy content of this page