Життєві історії 0
– Ану розкажи, люба невістко, які в тебе є секрети від чоловіка?…
Коли Федір прийшов додому, у квартирі було тихо. Його дружина, Світлана, ще з ранку
Життєві історії 0
– Гарний ти мужик, Пашка! Все вмієш, за все берешся, ніби ти давно дорослий. – Так, я давно й дорослий. Дуже давно. Іноді мені здається, що я навіть старий. – Ти молодий, просто розумний та мудрий. Ти мені, як син, як онук. Рідний
Павло часто згадував той день. Намагався забути, але спогади завжди виникали зненацька. Пашка сидів
Життєві історії 0
-Так пробач. Але наш шлюб був помилкою, – сказала Марина ховаючи очі. Якби я думала тільки про себе, але я більше думаю про сина, про його майбутнє, сказала вона, ніби виправдовувалася. -Ні, ось якраз ти тільки про себе думаєш. Залиш Олексія, він йому не потрібний буде, ось побачиш, – сказав задумливо Андрій
-Ти добре подумала? – тільки й зміг сказати Андрій. Він просто не мав слів.
Життєві історії 0
Наталка губилася у здогадах: що відбувається з чоловіком? Зовсім став не схожий сам на себе
Наталя та Павло прожили понад тридцять років разом. Жили благополучно, в достатку: виростили, вивчили
Життєві історії 0
– До синочка їду, – усміхнулася Надія Петрівна крізь сльози. – Десять років не бачились. ДЕСЯТЬ РОКІВ! Уявляєте?
– Не можна! Чуєте? Не можна підсаджувати когось у моє купе! – голос Михайла
Життєві історії 0
– Чаклунка! Ой, не можу! Недолуга голова! Самі придумають, самі повірять … а трави, – їх же кожен збирати та пити може, бо здоров’я бережуть вони, та сон охороняють
Дівчина років вісімнадцяти, зіщулившись, тупцювала біля крихітного будинку на відшибі містечка. Зігріваючи замерзлі руки
Життєві історії 0
– Маринко, скажи дітям, хто я такий! Батька шанувати треба! Ти домовленість пам’ятаєш? Марина з жахом дивилася на Василя і не знала, як пояснити синам, що їхній батько, не герой, який будував місто для бідних у далекій країні, а лише старий гультяй, що колись кинув їх на волю долі
Коли у Люди підійшов термін і вона потрапила в лікарню, Василь був у черговому
Життєві історії 0
– У такий прекрасний зимовий день – і на цвинтар! Ось інша справа – моя Люда! Вже вона придумала б щось цікавіше…
– Марино, ти вже готова? – гукнув дружину Олег. – Чи, може, все таки
Життєві історії 0
– Але ж я… У мене в суботу плани… – розгублено промимрив син. – Перенесеш, – суворо відповів батько. – Тобі не просто так гроші дали! Сім’я в тебе вклалася, а тепер твоя черга вкласти сили в неї
Гудок на прохідній заводу сповістив про кінець зміни. Іван Сергійович, рухаючись повільно після дванадцяти
Життєві історії 0
– З’явився, на кого не чекали! – Вигукнув Дмитро Петрович. – Так можеш назад провалювати! – Тату, ти чого? – Здивувався Андрій. – Я двадцять років удома не був, а тут така зустріч! – Була б моя воля, я б тебе ременем зустрів! – Дмитро Петрович схопився за пояс. – А нічого! Ми зараз це виправимо!
– З’явився, на кого не чекали! – Вигукнув Дмитро Петрович. – Так можеш назад

You cannot copy content of this page