-Ах таааак?! – Юлія Борисівна аж сіла від обурення. – Звісно! Іванко ж підріс, я й не потрібна стала! Забула, як я вам допомагала? І на квартиру цю, до речі, грошей додала. Та ви б її без мене не купили! А тепер додому?! Зрозуміло. Свого нового залицяльника треба сюди привести. Я заважаю! Чи це він і напоумив тебе мене виставити?
-Я не знаю, як тобі й пояснити. Вона натяків не розуміє. Ображати її не
Я літня людина, мені 65 років через місяць буде, мені спокій, та тиша потрібна. Хватить, поблукала пару років, настав час і додому повертатися. Не діло це, онуче, коли ви мене з мого ж будинку гоните, та на мою пенсію зі своїми нареченими живете
-Знаєш що, онуче мій любий! Якщо я вам так заважаю, то тут варіант тільки
Дочка не говорила батькам, що її трохи дратують усі ці суперечки за столом, простіше було піти додому і вдати, що все гаразд
– З Днем народження мамо! – сказала Ліля з усмішкою і простягла матері коробку,
Щоб краще пам’ятати…
Пилип з цікавістю розглядав великий календар, що висів над столом у кімнаті Аріни. Окрім
– Не залишай Надію…
Було це у листопаді. Пам’ятаю, як зараз – сиділа я у медпункті, заповнювала картки.
– Навіщо він тобі? – спитала немолода, але все ще миловидна білявка Наташа, що ліниво друкувала угоду, ніби між справою. – Ну справді! Ти ж не така стара, не потвора в принципі. Знайдеш собі чоловіка ще, буде у вас свій малюк
– Навіщо він тобі? – спитала немолода, але все ще миловидна білявка Наташа, що
Дякую, дружино моя люба… Чи вже й не дружина скоро?
-Зрозумів я тебе, Іринко! Грошей тобі тільки треба! А я ж думав, що ти
– Значить, поліція не приїде, так?! На злом, може, й не приїде, але на замах точно буде тут за хвилину! – Гей, ти чого? – побачивши розлючені очі власниці дачі, жінки та чоловік не на жарт злякалися
– Віро, ти не повіриш! Я все-таки купила цю ділянку! – сказала Світлана Сергіївна
– А для тебе? Я також нагадування? – Сашко уважно розглядав траву під ногами. Бабуся мовчала, а Сашко боявся почути відповідь. – Ти для мене, – бабця помовчала, – ти для мене… – вона проковтнула і знову погладила фотографію сина. – Я тільки заради тебе й живу, Сашко!
Сашко виявився сиротою за живої матері. Про батька він до ладу не знав: живий
Життя ж минає безповоротно… Треба щось міняти. Он Микола з роботи, завів собі жінку на стороні, щасливий такий ходить. Ніби і в сім’ї він, і радість якась є… -Ні, не зможу. Недобре це, – думав Олег. – Та й грошей де стільки взяти?
Олегу було нудно. Ну що це за життя?! Сніданок, робота, обід, робота, дім, вечеря,

You cannot copy content of this page