Життєві історії 0
Я все думаю: може, я справді погана дружина? Не можу створити затишок, порядок…
— …І знаєш, Уль, я все думаю: може, я справді погана дружина? Не можу
Життєві історії 0
— Коханий, ти навіть не уявляєш, яка я насправді
— Коханий, ти навіть не уявляєш, яка я насправді, — тихо промовила Анна, дивлячись
Життєві історії 0
– Ми з братом хочемо вступити у спадок…
Коли Сергій познайомився з Іриною, йому виповнилося сорок два роки. За його плечима був
Життєві історії 0
А хто може дати гарантію, що через місяць чи рік ти не знайдеш когось іншого? — Перестань говорити дурниці! — Це не дурниці, а логічне мислення. — Логіка? У тебе? Ах, так… Жіноча…
— Не розумію… — Ігор нервово провів рукою по волоссю. — Чому ти вирішила,
Життєві історії 0
– Ти мене отруїти вирішила? – Не отруїти, а вилікувати, – поправила Зінаїда. – Ти ж сам казав – товариський. А касторка, Гришо, вона товариськість утихомирює. Бо коли в людини живіт крутить, то йому не до ромашок. Йому до вбиральні
Зінаїда була бабою не злою, але злопам’ятною. Образи вона не збирала – вона їх
Життєві історії 0
– Сто шістдесят тисяч премії! Непогано! Я вже прикинув: сімдесят п’ять тисяч мамі на ремонт кухні, п’ятдесят – братові на перший внесок за машину, решта – нам на відпустку. Що скажеш? – Поділив мою премію чоловік
– Олено, дивися що я знайшов, – Ігор увійшов у спальню з моїм телефоном
Життєві історії 0
– Віка, це твій вибір, – спокійно сказала я. – Ти сама вирішила мати трьох дітей. – Ага, – вона посміхнулася. – А ти вирішила бути самотньою кар’єристкою. І що? – А те, що мій час – тільки мій! Я не повинна витрачати його на чужих дітей! – Чужих?! – Віка підвелася. – Це ж твої племінники! – Яких я люблю! Але не повинна няньчити
– Оксано, я серйозно. У суботу привожу дітей до восьмої ранку, заберу ввечері. Тобі
Життєві історії 0
«Я все життя мріяла бути скрипалькою». — А стала прибиральницею
Про те, що її викрали в дитинстві, Ліка дізналася випадково. Була субота, мама, як
Життєві історії 0
– У нас немає батька, – твердо сказав син. – Ти сам це довів, коли  потяг нас в лабораторію! Зачини двері з того боку
Марина зробила крок назад, ухиляючись від його простягнутих рук. Вона акуратно склала висновок лабораторії
Життєві історії 0
— Вік, давай спокійно поговоримо. Я ж пояснюю — батьки пропонують нам реальну справу, а не просто так усе кинути. — Спокійно? — Віка похитала головою. — Ти приходиш додому й з порога заявляєш, що нам треба продати мою квартиру
— Ти чуєш, що говориш? Ти хочеш, щоб я продала квартиру тільки для того,

You cannot copy content of this page