– Знову по мою душу з’явився, нерви мені тріпати? Бач, лорд англійський який! Він, чи бачите, по п’ятдесят грамів їсти зволить! – Гриміла продавчиня
Він підійняв угору руде, як сонечко, кошеня. Те, побачивши перед собою страшне обличчя, не
– Мама попросила тебе відвезти її на дачу. А що ти зробила? Відмовила та кинула слухавку. Навіть не дослухала. Хіба ми тебе так виховували?
– Алла, ну що новенького? – Запитала Віра Павлівна у своєї дочки. Дівчина посміхнулася
– Чоловіче виховання? – питання спірне… – Нормальний хлопець без чубанини не виросте, – казав батько, коли мама починала бурчати на сина
Дитинство у Даші було гарне: звичайна сім’я: мама, тато, молодший брат. Жили не заможно,
– Це правда, що говорять про нашого тата? Наш тато мені не рідний, так?
Дівчина розуміла, що зараз їй зроблять пропозицію. Хлопець ніяковів, ховав букет за спиною. Неля
– Та як же так чинити з близькими людьми? Він же твій рідний дядько! – І що з цього випливає? Що він має право все життя відпочивати у нас нашим коштом?
Ганна взяла з ліжка крихітну Дашу і притиснула до себе, намагаючись вгамувати надривний плач.
Микола чекав шаленої сварки, а вона спокійно сіла снідати і з апетитом з’їла дві невеликі канапки, сполоснула чашку з-під кави. Вона одягла свій діловий костюм, глянула на себе гарну в дзеркало в коридорі й пішла, відправивши йому з посмішкою повітряний поцілунок
Двадцять п’ять років сімейного життя – це час, коли двоє жили один для одного.
– Дожили! Рідну матір називають утриманкою і кидають напризволяще! А я ж вам життя дала, виростила, виняньчила!
– Дожили! Рідну матір називають утриманкою і кидають напризволяще! А я ж вам життя
– Ти ж казала, що твоя племінниця лише на два тижні приїхала? А виходить, що вона вже другий місяць тут мешкає? Чому ти мені по телефону нічого про це не сказала?
Єва спеціально купила собі будиночок на сусідній від батьківського будинку ділянці. Вона любила тихі
Рита збирає речі і йде від тебе. – Куди? – Тобі яка різниця? Ти теж квартиру звільняй, вона наша з батьком. Я її здаватиму в оренду. Мені гульвіси тут не потрібні. Шукай собі житло
Рита прийшла додому з роботи і знову побачила, що її чоловік гульбанить. Він був
– Та ти, мабуть, нинішніх діток погано знаєш!
– Привіт, Галино, дивлюся ти на городі пораєшся, ось вирішила зайти привітатися, – Тетяна

You cannot copy content of this page