– Не кажи нісенітниці, Андрію! Краще вибирай: або сім’я – дружина та дочка, – або мати! На всіх твоїх грошей не вистачає
Світлана колихала маленьку Дашу на руках, коли помітила, що чоловік знову сидить у телефоні
-У принципі ні сніданків, ні обідів, ні вечерь більше не буде. Я йду від вашого батька діти. Я за всі ці роки, не заслужила ні поваги, ні кохання. Моє ім’я «подай, принеси». Навіть зараз, сидите і чекаєте, коли мати поставить вам чай, дасть торт.
Люба стояла і дивилася у вікно. -Сьогодні річниця весілля, а Андрій навіть не згадав,
– Ми все одно зустрічатимемося! – Ага, зараз, – Гліб Юхимович розстебнув комір сорочки. – Моїй доньці бабій не потрібен! А мені – такий зять! – Чесно кажучи, і я від такого майбутнього тестя не в захваті
– Загалом, так, Аркадію, – Гліб Юхимович поклав на стіл ручку та чистий аркуш
-Ну що, жадібний ти я дивлюся до жінок Ігорчику. Поки я поряд – ти до інших охочий. А як іти зібралася – так жадібність здолала! На розлучення все одно подам, а потім на аліменти, якщо що, га? Злякався?
Ігор аж почервонів! Може він не дочув? Це його Люба говорила? -Ігоре, я вирішила,
– Якби ми всіх слухали, то й життя інше вийшло б, не наше…
Едік і Настя подали заяву до РАЦСу через місяць після знайомства, а потім і
– Ледар він, – не витримав чоловік, – П’ять років минуло, як його з останньої роботи звільнили. А він все у пошуках. А невістку не чіпай! Якби не вона, їсти б не мали б нічого. Чи до нас на шию сіли. А так, минулого року трикімнатну квартиру купила. Ремонт зробила. Машину купила
Мама та тато були здивовані. Їхній єдиний і улюблений Сергійко вирішив одружитися. І це
Значить, я віддаю тобі зарплату, а ти її розподіляєш. Не забудь відкласти гроші на оплату квартири
Ірина зайшла в квартиру матері, пройшла на кухню і сіла за стіл. -Привіт, мамо,
Я сюди щовечора приходжу в той самий час. Чекаю годину, а потім повертаюся до своєї порожньої квартири, переконуючи себе, що не маю права засмучуватися. У тебе щось сталося? -Таня, виходь за мене заміж
Таня стояла на вулиці вже годину. Було холодно, але вона не наважувалась залишити місце
– Мамо, радій, твоя донька нарешті заміж виходить, тож треба готуватися до весілля. Ми з Миколою подали заяву і за місяць гуляємо. – Доню, ти що жартуєш? І чому нарешті то? Ти думаєш, я сплю і бачу – скоріше б тебе заміж віддати?
Таїсія змахнула сльозу від спогадів, що набігли раптом звідкись. А винна у цьому донька
– Тобто, я тобі ще дякую повинна сказати?! – Ну, не дякую, але, Ань, це перебір! Ти надто сильно трясешся над Микитою. Усі діти через це проходять, це нормально
– У неї що, вітрянка?! Ви збожеволіли? Я ж при надії! – Та не

You cannot copy content of this page