Життєві історії 0
Іноді люди приходять у ваше життя не так, як би ви хотіли. Й залишаються в ньому назавжди, – бо ви так хочете…
Марина дізналася про Артема у середу ввечері – за два дні до його приїзду.
Життєві історії 0
– Аліно, що ти твориш?! – верещала в слухавку тітка Тома. – Кирило мені щойно подзвонив, сказав, ти його вигнала! – Вигнала, – підтвердила Аліна. – І правильно зробила! – Як ти могла? Він же твій двоюрідний брат! – Квартира моя, – відрізала Аліна. – І утримувати своїм коштом дорослого мужика, який навіть дякую сказати не може, я не буду
– Ну, привіт, сестро! Пустиш тижнів на два, га? – усміхнувся Кирило. Аліна завмерла
Життєві історії 0
– Все, дівчата, годі! Я вам багато чого прощав, але ви зовсім берега поплутали! Мама свою спадщину продала! Ви взагалі розумієте? Забезпечила вас житлом, а ви… – Тату, та ніхто її не просив нічого такого робити, – обірвала його старша. – Вона сама вирішила, сама купила, нас навіть не спитала. І тепер що ми повинні їй в ніжки кланятися?
– Це що, жарт такий? Що значить, у тебе є трикімнатна квартира? Звідки цікаво?
Життєві історії 0
– Оце так сюрприз!
– Ну, як тобі? – Христина зробила пірует, піднявши пелену сукні, – Здається, я
Життєві історії 0
– Коли ви заберете чоловіка з лікарні? – Запитав лікар у колишньої дружини. Ну та й відповіла…
Вероніка потягла важкі двері й зробила крок з вечірніх сутінків у напівтемряву під’їзду. Автомат
Життєві історії 0
-Ой, Іринко, Іринко… Так і будеш ти все життя одна. З таким то характером. Той не подобається, той заробляє мало… – казала Олена Василівна доньці. – Так і не побачу я, мабуть, внуків…
-Ой, Іринко, Іринко… Так і будеш ти все життя одна. З таким то характером.
Життєві історії 0
– Катю, ну не влаштовуй сцену на рівному місці! Волосся не зуби, відросте, – пробурмотів Артем, намагаючись не дивитись на дружину. – Мама просто вирішила допомогти. Літо скоро, хлопцеві жарко
Клацання замку пролунало гучніше звичайного. Катерина штовхнула вхідні двері, стягнула пальто і звично покликала
Життєві історії 0
На вигляд їй було близько шістдесяти років, але її обличчя ще зберігало залишки колишньої краси. Особливо виділялися очі – величезні, карі, променисті, сповнені любові та очікування зустрічі
Після обіду Ганна Георгіївна вийшла надвір і зупинилася біля дерев’яного сільського паркану. Було жарко.
Життєві історії 0
Вона як свято, як повітря, щастя. З нею радієш кожному дню, що живеш, що дихаєш, що сонце світить. Усьому радієш! Вона сама, як світло. Вона такі речі говорить, вона незвичайна, розумієш? -Навіщо було брехати? Стільки брехати мені? – плакала Оля
Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив дзвінок телефона. -Олю… Це я, твій
Життєві історії 0
– Юля, я не терпітиму приниження, – повільно сказала Тетяна. – Я маю право на спокійне життя. – Спокійне? – Юлія різко схопилася. – Ти називаєш це спокоєм? Ти рвеш зв’язки, руйнуєш усе, що ви будували роками! – Не я зруйнувала, Юлю, – Тетяна хитнула головою. – Не я…
– Ну то й що? Майже всі мужики ходять ліворуч! Натура у нас така.

You cannot copy content of this page