– Наші спільні гроші я переклала на свій окремий рахунок ще три тижні тому! Відразу після вашої зворушливої ​​телефонної розмови з матусею про мінеральні води! – Що ти сказала? – гнівно підвівся Микола
Коля сидів за обіднім столом, переможно відкинувшись на спинку звичайного кухонного стільця. Перед ним
– А ти доведи спочатку, що дитина Юрка! Шлюб по зальоту – це лотерея. Хто багатший, той і батько! – Вимагала свекруха
Не встиг Юрій піти на роботу, як відразу відчинилися вхідні двері. У передпокої стояла
– Ксюшо, тобі треба бути мудрішою. Що ти до нього лізеш? У нього криза середнього віку, йому потрібно розслабитися. Не все ж йому вдома сидіти з тобою і розмовляти про дітей. Хлопчику потрібна відтулина! – Хлопчику? А нічого, що ваш хлопчик узяв кредит? У нас, якщо що, висить іпотека! Мені тепер що, дітей перевести на гречку? Харчуватися святим духом, тому що у тата криза
– Ти хворий? Іншого пояснення я просто не можу знайти. От скажи чесно, що
— І що ти тепер пропонуєш? Тільки зараз дійшов до висновку, що не готовий до сім’ї? Може, варто звернутися до психолога? — Збирай речі та йди! — різко повторив він. — Мені все одно!
— Мені це все остогидло! Я зрозумів, що не готовий до сімейного життя, —
— Мила моя, цей будинок ніхто навіть купити не захоче. Навіщо він тобі? Тільки гроші на вітер пустиш. Ти що, зібралася цю руїну ремонтувати?
— Спадок? — Женя примружився, розглядаючи документи в руках дружини. — І що там?
Це все була просто розвага, пригода, якщо хочеш. Але мені з тобою було добре. Сподіваюся, ти теж не шкодуєш. До речі, що я був у тебе першим, навіть кумедно. Пробач, але мені час збирати речі — моя дружина з сином повертаються з відпочинку. І сюди більше не приходь. Це не моя квартира, а друга. Він незабаром повернеться. Ну все, бувай. Гриша підштовхнув її до дверей
— Марина, я більше не можу з тобою бути. Ти гарна дівчина, симпатична, але
– Сергію, я цю макулатуру скоро в яр винесу! – Ніна штовхнула найближчий стос газет, перев’язаний кошлатим шпагатом і обімліла
– Сергію, я цю макулатуру скоро в яр винесу! – Ніна штовхнула найближчий стос
– Якби ми сьогодні не приїхали, ти б до кінця місяця на воді сидів? – Тату, що це? Чому в холодильнику абсолютно порожньо, а в кутку стоїть коробка з якимись монетами за сорок тисяч? Ти з глузду з’їхав
– Якби ми сьогодні не приїхали, ти б до кінця місяця на воді сидів?
— Машенька, ти тільки не хвилюйся, — Олександра Миколаївна поклала руку на плече невістки. — Це просто формальність. У наш час усі так роблять…
— Машенька, ти тільки не хвилюйся, — Олександра Миколаївна поклала руку на плече невістки.
Подарувала будинок дочці, й опинилась у холодній прибудові…
– Мамо, ну ти знову зі своїм обігрівачем всю проводку нам посадиш! – Марина

You cannot copy content of this page