– Ви не повинні були робити синові такий дорогий подарунок, – підсумувала теща
Ранок у родині Миколаєвих почався пізно: першою близько десятої підійнялася Віка, Олег – її
Нагодую — і відпущу. Нехай далі живе як зможе
— Вам потрібна допомога? — приємний голос чоловіка вивів бабусю із задуму. Світлана Федорівна
– Цей брудний блохастик зробив калюжу на підлозі, я в неї наступила! Довелося викинути його! – Негайно поверни кошеня додому, на вулиці мороз, воно не виживе! – Закричав у слухавку Сергій і почув у відповідь: – Ага! Зараз! Розбіглася!
Знову грюкнули пружні двері, впустивши в під’їзд порцію колючого, холодного повітря. Кошеня здригнулося і
– Подарував квартиру? – Перепитала дружина. – Ту саму, двокімнатну на Лобановського? – Ну, так. Тепер у сина є власне житло. Більше не винайматиме цю дорогу студію
Валентина, зручно влаштувавшись на дивані, сплачувала рахунки за комунальні послуги. Електрика, газ, квартплата –
– Цікаво виходить! Здоровому – тобі сім’я не потрібна! Занедужав – одразу все зрозумів…
Тамара сиділа на кухні й перебирала квасолю, коли чоловік увійшов з якоюсь рішучістю в
– Знаєш, а ну його до біса, твій притулок, – відповів друг. – Я тепер цього пса ні за які гроші не продам. Ми вечорами такі концерти влаштовуємо!
– Приспати? – Запитав я. – Так, – відповіла господиня, – він мені не
— Дядю, будь ласка… візьміть мою сестричку. Вона зовсім голодна
— Дядю, будь ласка… візьміть мою сестричку. Вона зовсім голодна… Цей тихий, сповнений розпачу
– Вона ж покинула мене, відмовилася від мене, понад двадцять років не цікавилася мною! То які до мене претензії? – Так тобі й треба, “мамо”…
– Мамо, тобі знову дзвонять, – пролунав голос Матвія за спиною Тетяни. – Хто
Тітка Галя прямо на поминках шепотіла двоюрідній сестрі Ірі: «Ну й радість дісталась нашій Оленці — гнила халупа на шести сотках, одні витрати». А дядько Вітя, хитаючи головою, взагалі пропонував усе знести під корінь і продати ділянку під забудову комусь багатшому
Олена стояла на ґанку похиленої дачі, розглядаючи облуплені дошки та пожовклі від часу шибки.
– Олю, я прийшов! – А ось і подруга прийшла! А засмагла як! Ви ж, як дві шоколадки. Ось кого я не сподівався побачити, то це тебе Антоне. Стільки років разом служили, а ти з моєю дружиною…
Аркадій їхав на дачу, тепер уже його дачу. Батьки покійні: спочатку мати пішла із

You cannot copy content of this page