– Настя, ти чула, що у мене сталося? – Тихо промовила Наталя Василівна. – Так я чула. Де Сергій? Чому ви до мене прийшли? – здивовано запитала Настя. – Настя, прийміть мене до себе, я синові не потрібна. Він як поїхав в місто, так і забув про мене. Знаю, що винна перед тобою і онуком. Але більше мені звернутися ні до кого
Заміж Настя вийшла в дев’ятнадцять років. Сергій був звичайним роботягою, але хлопець він був
– А як же кохання? – Запитала Лєра. – Я думаю, ніякого кохання і не було, повелася на гарні слова, а за ними виявилася порожнеча, – сумно відповіла Віка…
Другокурсниця Віка ніби на крилах щастя злетіла сходами ґанку. Їй лише дев’ятнадцять, а в
– А з чого я повинна дарувати вам квартиру? Мені ніхто нічого не дарував! – Обурювалася мати
– Могла б і подарувати квартиру! У тебе ж їх три! Ірина відкинулася на
– Я намагаюся схуднути, – відповіла Катя, – але в мене не виходить… – Значить, недостатньо стараєшся. Мені неприємно бачити, як моя дружина постійно товстішає…
Сльози текли по обличчю Катерини, змішуючись з холодними краплями дощу. Вона тремтіла від холоду,
Кіт усім своїм виглядом показував, що він дуже голодний, але боявся злізти. За кілька хвилин на парканчику утворилася пристойна гірка їжі, але кіт все ще боявся спуститися
Дружина склала докладний список продуктів, і я вирушив до магазину за покупками. На зупинці
– Ти недолуга? Навіщо мої карти заблокувала? Ігор влетів у квартиру, як ураган, з обличчям, перекошеним від люті
Ігор влетів у квартиру, як ураган, з обличчям, перекошеним від люті. Його голос пролунав
– Найкраща подружка заміжньої жінки – це її подушка
Маринка збиралася заміж. Хлопець трапився самостійний, самодостатній. З будинком, роботою та гарною зарплатою. Що
— Мамо, я хотів пояснити… Зрозумій, квартира була порожня, і… ну, ми вирішили, що буде правильно, якщо моя сім’я переїде сюди. У нас у старій квартирі тісно, ​​а тут просторіше
Майже три роки я мешкала у дочки за кордоном. Син залишився в Україні зі
-Приберіть його від мене! Ненавиджу! Якби не ця дитина, Артем був би живий! Не пробачу, ніколи не пробачу! – Кричала Світлана
-Приберіть його від мене! Ненавиджу! Якби не ця дитина, Артем був би живий! Не
– А тобі за стіл й не потрібно сідати! Ти повинна нам подавати! – Заявила свекруха
Олена стояла біля плити, в тиші ранкової кухні, одягнена в м’яту піжаму, з недбало

You cannot copy content of this page