Життєві історії 0
– Зіна, твої онуки обірвали всі мої кущі лохини! Сусідка навіть не здивувалася. – Ну то й що? Діти ж. – Як що? Вони знищили весь мій урожай! – Тонь, ну що ти засмучуєшся. Подумаєш, ягідки якісь
Антоніна Іванівна щоранку обходила свою дачу з кухлем чаю в руках, перевіряла грядки та
Життєві історії 0
З наближенням дня весілля я не отримувала жодних новин. Ні на дівич-вечір, ні на примірку сукні, ні запрошення на весілля. Я вирішила сама відвідати внучку і почула слова, які мене поранили: — Бабуся, ми тебе не запрошували. Нам важливо, щоб усі гості були молодшими та енергійнішими
Мене звуть Марта, мені 72 роки. За своє життя я зрозуміла одну просту, але
Життєві історії 0
– Що означає, хай поживуть? – здивовано запитала невістка. – Хто так вирішив?
Ключі від нової однокімнатної квартири, яка ще пахла фарбою, палили долоню Тетяни. Лише тиждень
Життєві історії 0
Катерина Іванівна, маленька, здобна, вся якась домашня, яка рано почала старіти, але стільки в неї доброти і краси душевної, що нікому й на думку не спало б засудити її за те, що виглядає вона старше віку або якось не так.
-Віра, ось ще котлетки, у фольгу загорну, Олег любить мої котлетки. Минулого разу так
Життєві історії 0
-А я тобі що казала, років із двадцять тому? Га? Вічно вдягнеш не зрозумій що! Я тобі скільки нормальних речей надарувала? Де вони? Ось тепер і ходи сама! Де, де… Ніна пам’ятає ці «вбрання». Величезні панталони до колін, з байкою на вивороті, в безглузду квіточку. Миколка б тоді вже втік, якби побачив на дружині таку «витончену розкіш»
Ніна вкотре перерахувала гроші. -Так, не густо… Але що робити? Така вже зарплата, –
Життєві історії 0
Ольга вже й рахувати перестала, скільки разів подружки намагалися її засватати. І щоразу вони вдавали, що все вийшло не спеціально
Ольга зайшла у квартиру подруги, оглянулася навкруги і одразу все зрозуміла! Все було підлаштовано
Життєві історії 0
– Ех, навчили все-таки яйця курку, – розплакалася мама, обіймаючи одночасно обох дочок…
– Знаєте що? – тихо прошипіла вона через дві хвилини. – Як тільки вам
Життєві історії 0
— Дякую тобі, бабусю, — прошепотіла вона. – За твій дім. За твою спадщину. І за те, що допомогла мені зробити правильний вибір
Душне міське повітря здавалося Алісі особливо задушливим того дня, коли надійшов лист. Конверт був
Життєві історії 0
– Вісім років, Сергію! Вісім років я вважала твою матір майже рідною. А вона весь цей час думала, що я підсунула тобі чужу дитину!
Ганна збирала валізу з таким виразом обличчя, ніби готувалася до польоту на Марс, а
Життєві історії 0
– Дозволь Віктору та Гелі пожити у твоїй квартирі з початку травня до кінця вересня, – зажадала Зоя, сестра покійного чоловіка.
Лідія подивилася на годинник – скоро мала прийти Зоя – сестра її покійного чоловіка.

You cannot copy content of this page