Я виховую доньку сам, дружини не стало ще коли їй виповнилося пів рочку. В моєму житті вистачає жінок, але всі вони якісь не такі чи що. Зараз мені 36, доні 18, тому дуже часто нас плутають з парочкою закоханих.
Можливо з моральної точки зору це не правильно, але і мені і донці від цього не гірше. Я пообіцяв їй подарувати путівку на відпочинок, якщо вона з відзнакою закінчить школу, і вона мене не підвела.
Срібна медаль, довела ще раз мені те,що всі сили які я вкладав в виховання доньки не пішли в нікуди. Напередодні від’їзду подруга, з якою доня мала їхати на відпочинок захворіла, але білети оплачені, путівка теж, та і двомісний номер також уже зарезервовано.
Разом з тим, відпускати вісімнадцятирічну доньку саму в чужу країну не хотілося, а вона мене вже ледь не благала про те, щоб я теж поїхав і відпочив разом з нею. Так і вирішили,зібрали валізи і полетіли до Турції. Там багато наших, треба сказати, але найбільше що мене здивувало, це те,що більшість людей приймали нас як парочку, а на доньку дивилися наче на утриманку.
Тоді то я і зрозумів, наскільки прогнило наше суспільство. Ми вечеряли в ресторані, в номері спали в різних ліжках, відносини доньки та батька і більше нічого, але всі навкруги якраз таки були іншої думки.
Дійсно, красива дівчинка, молода, і підстаркуватий багатий чоловік,що ще може прийти на думку. Так було до тих пір, поки я не зустрів жінку на тому курорті, яка виявилася з сусідньої області.
Ми розспілкувалися, мала якраз спала в номері, бо дуже обгоріла на сонці. Провели чудовий вечір,а потім ще кілька разів зустрічалися то в готелі, то в ресторані, то ще де. Але так вийшло, що я завжди в цей момент був сам.
Передостання ніч перед вильотом була чудова, ми провели її разом. А потім Іра просто зникла, залишивши записку на рецепції для мене про те, що я звичайнісінький козел, бо поки моя супутниця була зайнята я тихцем ходив до неї.
Як тепер мені знайти її і все пояснити, і чи варто. Скоріш за все вона бачила мене після цього з донькою в ресторані, або ж можливо бачила як ми виходили разом з номеру.
Я побоявся відразу сказати про доньку, а тепер відчуваю що можу втратити найголовніше, кохання, адже за стільки років, після дружини я не відчував нічого подібного. Що робити, чи можливо її знайти, чи викинути з голови?
— Ми взагалі вечеряти сьогодні будемо? Голос Кирила, поважний і невдоволений, увірвався у стерильний простір…
— Я тобі забороняю туди їхати! — голос Галини Михайлівни тремтів від ледь стримуваної люті,…
Тамара Федорівна перший день сиділа біля вікна та сумувала. Сумувала за своєю роботою, за колегами,…
Протяг пронизував наскрізь, гуляючи по порожній залі очікування провінційного вокзалу. Ірина щільніше закутала в хустку…
Телефон лежав на столі вже двадцять хвилин. Галина Іванівна дивилася на нього, як на гранату…
Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до сімейного…