Я зовсім заплуталась. Мені дуже потрібна ваша порада. Або хоча б підтримка. Загалом, розповідаю свою історію.
Я вже кілька разів хотіла описати свою ситуацію. Але завжди сумнівалася, чи зрозуміють мене. Іншим може здатися, що мої проблеми надумані. Адже у багатьох в житті бувають ситуації набагато складніші, ніж моя.
Але для мене це не дрібниця, і я навіть не знаю, як все зробити, щоб було правильно. Таке відчуття, що я загрузла в своїй проблемі. Мені дуже потрібна порада тих, хто подивиться на мою ситуацію без зайвих емоцій і допоможе розібратися. Постараюся сильно не затягувати свою історію.
Я зустрічалася зі своїм хлопцем більше двох років. А недавно він мене кинув. Познайомилися ми на дні народження у спільного друга. Спочатку просто спілкувалися в соціальній мережі, а потім стали бачитися. Згодом ми почали проводити весь вільний час разом. Зав’язалися стосунки.
Ми були на одній хвилі і завжди добре розуміли одне одного. Мені було з ним просто чудово. Вперше за своє життя я так сильно закохалася. У відносинах панували взаєморозуміння і гармонія.
Він дуже добре ставився до мене. Завжди підтримував, казав компліменти, закривав очі на мої недоліки. Трохи пізніше я познайомилася з його батьками, а він – з моїми. Ми були просто нерозлучні. Мої думки і серце прагнули тільки до нього. А потім щось пішло не так. І я не можу зрозуміти, де саме ми допустили помилку.
Він перервав спілкування, ми не бачилися цілих два місяці. Сказав, що йому потрібна пауза, що хоче все обміркувати.
Я не очікувала такого, тому дуже сильно переживала. Постійно плакала, нікуди не ходила. Через місяць не витримала і сама зателефонувала йому. Він сказав, що все скінчено. Побажав мені удачі і попрощався. Ось так легко!
А я не знаходила собі місця, змучилася. Ніяк не могла зрозуміти, чому так сталося, в чому моя вина. Я не могла цього пережити, постійно зривалася на оточуючих. Для мене це не було дрібницею. Він навіть не сказав мені все в обличчя, а лише попрощався по телефону. Весь час реву, нерви на межі.
Я як і раніше дуже його люблю. Всі думки зайняті тільки ним. Для мене ні в чому немає сенсу, дивлюся на своє життя, ніби з боку. Згодом стає тільки гірше. Нещодавно мені розповіли, що він вже з кимось зустрічається. Ось так швидко він викинув мене зі своєї пам’яті. Просто перекреслив два з гаком роки, які ми були разом. Він був для мене всім, а я для нього, напевно, просто черговою дівчиною.
Я дуже змінилася. Стала грубіянити людям, часто злюся і ображаюся по дрібницях. Навіть хотіла накласти на себе руки, але щось стримувало. Як мені жити далі? Що зробити, щоб забути його? Розумію, що потрібно встати, обтруситися і все забути, але не можу. Я шалено люблю його. Почуття не тільки не вщухли, вони лише посилилися з часом. Не допомагає ні алкоголь, ні спілкування, нічого.
Так, я хочу, щоб він був щасливий. Але я не уявляю себе без нього. Не хочу думати про те, що у нього інша. Мені не потрібен ніхто. Я боюся, що ніколи не зможу його забути. Згадуючи наші зустрічі, я відчуваю розпач і нестерпний біль. Не можу позбутися від усього цього. Коли мені кажуть, що все ще попереду, душа просто розривається. Я нікому не вірю, не хочу нікого знати.
Іноді мені хочеться просто заснути на кілька років або випити таблетку, яка позбавить мене від всіх спогадів про нього. Дуже страшно знати, що людина, яку ти всією душею любиш, більше не з тобою. Я не можу повірити в те, що він не подзвонить мені, не обійме, не скаже доброго слова. Але найбільше мене підкошує той факт, що він так швидко знайшов мені заміну.
Мені не стає легше з часом. Тільки гірше. Я просто в розпачі. Мені не хочеться так жити, але я нічого не можу з собою вдіяти. Як мені пройти через все це? Як забути про все і закрити очі на почуття, які розривають мене зсередини? Я бачу світ сірим і нецікавим, не радує взагалі нічого. У мене немає смаку до життя, нічого не хочеться робити, нікуди не хочеться ходити.
Я мрію про те, що одного разу він набере мій номер і скаже, що хоче бути зі мною. Вибачиться і зізнається в коханні.
Але цього не буде. Це лише моя уява. Він не здійснить мою мрію. Адже він вже закоханий в іншу. За що мені все це? Що мені робити? Дівчата, рятуйте!
Як мені викинути його з голови і почати все-таки жити? Мені не легшає ні від чого. Так, у мене є кілька близьких людей, але у них теж повно проблем, і я не хочу псувати їм життя своїм ниттям.
Друзі перестали зі мною спілкуватися, тому що їм стало зі мною нудно, адже я постійно була в поганому настрої. Батька у мене немає, він загинув. А з мамою у нас не особливо дружні стосунки. Я розповідала їй про свої проблеми, але вона лише сказала, що все пройде, і мені не треба робити з цього трагедію. Дівчата, може, ви мене зрозумієте? Мені так потрібна чиясь підтримка! Вибачте, якщо я вас втомила, але більше мені поговорити ні з ким.
