В юності до мене активно залицявся один хлопчина. Він був цікавим, привабливим і просто гарною людиною.
Звали його Саша. Мені він теж сподобався. Він був набагато старший за мене, тому я побоялася будувати з ним стосунки.
Та й жив він у іншому місті за сотню кілометрів від мене. Тоді я вирішила, що не варто зв’язуватися з дорослим чоловіком, який ще й буває в моєму місті нечасто.
Я не побачила в спілкуванні з Олександром перспектив. Коли його відрядження підійшло до кінця, я без жалю попрощалася з ним.
Приблизно років через п’ять я з подругою пішла за покупками в місцевий супермаркет.
До нас підійшли два чоловіки з питанням про те, як потрапити в один із сусідніх дворів. Вони сказали, що приїхали у відрядження і погано знають місто.
Ми розповіли їм, як дістатися до потрібного місця.
І тут я розумію, що один з чоловіків – це той самий Саша. До моменту нашої другої зустрічі я сильно змінилася, тому він не впізнав мене.
Але я йому знову сподобалася. Саша намагався запросити мене на побачення, а я не знала, як себе вести. Залишила йому свій номер телефону, і ми з подругою пішли далі у своїх справах.
Наступного вечора ми зустрілися. Поїхали на природу і всю ніч милувалися зірками.
Ми багато розмовляли, пізнавали одне одного. Я почала в нього закохуватися. Той вечір до сих пір не виходить у мене з пам’яті.
Саша сказав, що теж в мене закохався, причому вже вдруге. Він говорив, що це доля.
Кликав мене жити в своє місто, а я, злякавшись таких кардинальних змін у своєму житті, знову відмовила йому.
Тепер я дуже шкодую, що так вчинила. Я сподіваюся, що доля ще раз посміхнеться мені.
Шалено хочу зустріти його знову. Цю мрію я плекаю в собі вже досить довго. Сподіваюся, що вона все-таки здійсниться.
