Лариса була дуже хорошою жінкою. Звісно, як і всі в її віці, мала деякі свої проблеми, свої принципи, але була надто доброю і сердешною. Я познайомилася з нею 4 роки назад і не перестаю дивуватися тому як ця жінка прожила своє життя. Незважаючи на тяжку долю вона пройшла всі випробування з гордо піднятою головою і мене багато чому навчила.
Її чоловік пішов, коли їй було всього 45, вона була ще досить молодою, тому важко сказати що це сильно змінило її життя. Про покійних або не говорять нічого, або кажуть тільки хороше, так от про Віктора можна тільки змовчати. Як же вона намучилася з ним, як важко їй було. Було все і інші жінки, і п’янки, і навіть синці, побої, вона стерпіла, заради дітей, заради себе, назло всьому.
Їй шкода було чоловіка, бо як би там не було, а його кохала, не тільки погане, але й багато хорошого вона могла розказувати про нього.
В 50 Лариса зустріла Дмитра. Досить привабливого чоловіка, котрий зміг розтопити її серце і трішки зрушити лід, що застиг в душі Лори. Я щиро зраділа за неї, ми домовилися зустрітися, вона мала мені все розказати.
Ми прийшли в кафе, сіли за стіл, замовили по каві, і я ж вже налаштувалася на розповідь про весілля, та інші радощі. А вона каже ні, весілля не буде, і розпису не буде. Нам по 50, старість на носі, кому те весілля треба. В обох є своє майно, тому спільних покупок не передбачається, навіщо це все?
А я стала запитувати, невже їй, після стількох років не хотілося б почувати себе коханою жінкою. Жвнкою, а не співмешканкою чи там коханкою якоюсь. Відповідь мене здивувала. Лариса сказала що всі чоловіки однакові, а після того що вона пережила, вона більше ніколи не дозволить себе образити.
В такому разі і заміж не збирається, каже схочу приготую, схочу ні, схочу заночую, а схочу взагалі зберу речі і піду, якщо що не так. Перший час я не могла зрозуміти подругу, а зараз я вдячна їй за такі мудрі слова. Штамп в паспорті ще нікого ніколи не зробив щасливішим, я тільки тепер зрозуміла її слова і точку зору.
А ви згодні з тим способом життя який вона для себе вибрала? Чи досі всі жінки в нас здвигнуті на тому щоб отримати штамп і офіційний статус жінки, чи може все ж є ті, хто хоче жити щасливо, не важливо в шлюбі чи без, з чоловіком чи без, головне щасливо?
