У мене така історія. Розлучилася з чоловіком, у нас двоес дітей, дівчатка 4 і 2 роки.
Причиною послужило те що чоловік протягом всього шлюбу, а це чотири роки не зміг душевно розкритися переді мною.
Ззавжди приховував все. Наприклад після весілля полетіли відпочивати. Після прелету дізналася що вагітна, коли йому сказала він в таємниці від мене запрошував в кіно свою колишню дівчину.
Я пішла, але все одно повернулася й пробачила його. Коли була вагітна другою донечкою, він вплутався в історію по інтернету і програв велику суму грошей які йому не належали, а його работодавці його ледь не посадили.
В результаті його батьки розрахувалися і його звільнили, все забрали що було. Дізналася про це коли це сталося за фактом.
Коли розлучилися взагалі не допомагав і до сих пір не допомагає мені матеріально, ігнорує прохання ит д. В даний час пише і просить помиритися мовляв він все усвідомив.
Я розумію що після такого життя не буде, але з іншого боку якась настальгія постійно присутня.
Мені дуже важко, іноді хочеться піти з життя. Допоможіть порадою.
