Підкажіть, будь ласка, що робити. З чоловіком не живемо два роки. За цей час зійшлася з іншим чоловіком, і живемо з ним в недавно купленій ним квартирі. Робили все для спільного життя з моєю донькою. Чоловік подав на розлучення майже три місяці тому, а весь цей час мовчав, просто гуляв, розважався з друзями і дівчатами. Намагалася повернути його в сім’ю – марно, не хотів слухати.
Зазначу, що як батько мій чоловік просто золото. Дитину любить до божевілля, балує її, всіляко бере участь в її житті.
Півроку тому чоловік почав зустрічатися з дівчиною, вона молодша за чоловіка на 11 років (ми з чоловіком ровесники). Я два місяці як стала жити з дочкою і новим чоловіком разом. Дитині дуже важко, так як вона прив’язана до батька. Вона начебто і намагається їй 11 років, але ніяк у нас разом не виходить.
З новим чоловіком і раніше не дуже жили, часто сварилися, а тепер і зовсім морок. Тижнів зо три тому зателефонував чоловік, просив, щоб ми знову почали жити разом, на той момент вони зі своєю дівчиною посварилися. Я не ризикнула. Дитина була свідком цього і дуже переживала.
Колишній чоловік знову помирився зі своєю дівчиною, час дитині приділяє мало, вона істерить, плаче. У навчанні з’їхала. А тут ще й в новій сім’ї не виходить так як у мене постійні сварки з новим чоловіком.
Все частіше відвідують думки піти до себе додому. Хочу нормального і спокійного життя для себе і моєї дитини. Не сплю ночами, що робити? Чим далі, тим гірше. На дитину боляче дивитися, а недавно знайшла записку, де вона написала, що хоче піти з дому і вже з усіма попрощалася.
Малюнки показує страшні: дівчинка на краю прірви з запискою в руках. Порадьте, як бути, дуже вас всіх прошу.
Свекруха і чоловік ламають двері в мою квартиру ломом... Звук був схожий на роботу відбійного…
– Пощастило тобі, Оленко, – із заздрістю помітила Тетяна. – Ой, та годі тобі, –…
Коли мій чоловік вперше назвав мене приживалкою, я якраз мила його тарілку. Другу за вечір,…
Екран телефону блимнув останнім повідомленням. Артем прочитав його, вилаявся і з силою ляснув долонею по…
Віра ніколи не вважала себе заможною. Навіть зараз, дивлячись на повідомлення у телефоні про зарахування…
— Та скільки можна тулитися одне в одного на головах? У мене двоє дітей, Вадим…