Чоловік на добовому чергуванні, а я копошилися в суботу городі, зараз роботи багато, і тут почула за парканом знайомий скрип гальм «Ниви».
У воротах з’явилися 3 людини: дядечко, його сват і зять. — небоже, привіт! Ми тут в ваших місцях рибалили, їсти хочемо. — На кухні все.
Попутно ця бригада обірвала грядки з кропом, петрушкою, цибулею і редискою. Хвилин через 15 я зайшла в будинок. Дядечко і сват уминали їжу зі швидкістю пилососа, а ось зять жував петрушку і дивно дивився в тарілку.
Дядько каже: — А у тебе що, погано з продуктами? Або це на швидку руку? Лапи курячі зварила, крупа пшенична, овочі не обсмажені.
І навіть не посолила! — Так це для собаки було зварено, а нам я в котлі качку з картоплею стушкувала. Тут зять обурився: — Тесть, я ж казав, що вона це не нам приготували, а ви: «Їжте-їжте!».
Я довго реготала. А головне — буде їм урок, а то завели звичку кожні вихідні поїдати дочиста все, що я своїй сім’ї приготую. Родичі — це, звичайно, добре, але не так часто і не так нахабно, як ось мої.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…