Познайомила мене моя мати з чоловіком. Виявляється вона вирішила що 32 роки, це вже такий вік, що треба обов’язково вже заміж. Він непоганий такий, живе в тому ж під’їзді. Працює диспетчером десь там на фірмі одній.
Ну думаю, добре, я давно ніде не бувала, хай буде так, розвіюся, мамі приємно зроблю. Згодилася сходити в кафе. Він сам сказав адресу і призначив час. Я особливо не наряджалася, вдягла джинси, симпатичну блузку, босоніжки на підборах, якось вклала волосся і побігла.
Прийшла, він мене чекав вже. Сидів за столиком, в руках перебирав якийсь пакет. Я підійшла, він встав, привітати мене, подарував пакет, виявляється з АТБ, з часом, по акції, хороший чай каже, а то квіти що, зав’януть і все.
Мені якщо чесно чай на побаченні в пакетиках ще ніхто не дарував. Я думала може гумор в людини такий. Почали робити замовлення, я голодна як та собака, з роботи тільки й встигає що перевдягтися.
Думаю, зараз наїмся хоч від душі, але тут же згадала, що я ж леді, треба трішки пригальмувати. Коротше замовила салат, він собі пельмені взяв, мені ще смішніше стало.
Потім почав розпитувати мене, який улюблений колір, який борщ я люблю, о котрій прокидаюся, чи економлю на комуналці.
Ні, може для життя такий чоловік і підійшов би комусь, але точно не мені. А поруч, дивлюся пара свариться, чоловік намагається якусь дамочку вивести з-за столику.
Пояснює їй, що між ними нічого немає, що він не буде платити за замовлення, ще щось. А вона ні в яку. Я зловила на собі благаючий погляд того чоловіка, підійшла і смачно так, від душі його поцілувала. Наших кавалерів-дам як вітром звіяло. Вони щиро лишили нам рахунки на оплату, ну і добре.
Чоловік подякував за допомогу. Я чесно кажучи сама від себе такого не чекала, але як же він мені набрид зі своїм чаєм і комуналкою. А в вас були такі випадки з подібними кавалерами?
