Привіт, моя історія почнеться трохи з хорошого, і закінчиться трохи погано.
Одного разу я зустрів гарну дівчину, вона була молодша за мене на 8 років, ми чудово розуміли одне одного. Почали зустрічатися, вона на той момент, вчилася в технікумі, жила в орендованій квартирі з подругами. У нас все було чудово, і трохи згодом я запропонував їй жити зі мною.
Вона погодилася, на подив швидко, потім ми почали жити як пара, і жили добре. Незабаром виявилося, я багато чого не знав. Вона працювала “жінкою легкої поведінки”, звичайно до того як я її забрав, при цьому вона була ще не повнолітня.
Але я пережив це, і постарався забути. У підсумку ми прожили майже рік, і вийшло так, що змушені були виїхати в село. Поїхали там жили 3 роки, у нас народилася чудова дочка. Ще забув сказати, що моя колишня дружина ще й на епілепсію хворіє. І дочці вже 2 роки.
Все було чудово, але раптом вона захотіла назад в місто, і я погодився, справи стали начебто краще, чому б не поїхати. Поїхали в місто, зняли квартиру, я влаштувався на роботу, працював місяць, зарплату не дають, другий місяць теж не дають. Зрештою мене кидає підприємець. В результаті у нас почалися проблеми з грошима, я знайшов роботу в інтернеті, працював за комп’ютером по 24 години на добу.
Але проблеми вже є, і їх треба вирішувати, як тільки, вона відчула ці проблеми. Я знаходжу роботу і їду в інше місто на співбесіду. Приїжджаю назад у мене в будинку сумка з речами і ноутбук. Це все, що я побачив. Подзвонив дружині запитав, вона сказала, що любить мене, але жити зі мною не хоче.
А я як раз жив тільки заради неї і дочки. І весь мій світ скінчився в один момент. Це те саме відчуття, коли весь світ ненавидиш.
Вирішив покінчити з життям. Поки шукав спосіб як це зробити натрапив на рекламу психолога. Зайшов, поговорив, мені вправили мізки. І я зрозумів жити варто. У висновку хочу сказати, навіть якщо вас покинула ваша кохана людина, не варто засмучуватися життя від цього не закінчується, а тільки починається! І хлопці повірте, якщо ви переживете таке, то станете дуже сильні духом!
Микола міцніше стиснув кермо. У дзеркалі заднього виду – серйозне обличчя онучки Марійки. Дев'ять років,…
Зовиця кричала так, що у мене у вухах дзвеніло. А я стояла на ґанку, руки…
Ганна витирала пилюку з полиці й почула, як чоловік розмовляє телефоном у сусідній кімнаті. Голос…
- Гості приїдуть лише на два тижні, - сказав Степан. - Ну максимум на місяць!…
Ірина витирала пил у спальні та відкрила тумбочку чоловіка. Там лежали старі журнали, зарядки від…
Теплий червневий день. На небі ні хмаринки. Площа біля РАЦСу була заповнена машинами. Повітряні кульки,…