Покарати свого коханця чи розв’язати проблему самій та забути все як страшний сон?

Я незаміжня, хоча вже 30 років. У мене є власна квартира і гарна робота. Два роки я маю стосунки з одруженим чоловіком. Річ у тому, що заміж не хочу. Мене повністю влаштовує мій спосіб життя, і міняти я нічого не планую.

Усі ці два роки мене влаштовував статус коханки. Я маю гарні подарунки, особисте життя та жодних зобов’язань. Мабуть, це і влаштовувало мого коханця. Ми зустрічалися періодично, проводили добре час та розлучалися без претензій. Але так уже вийшло, що нещодавно я випадково дізналася що матиму дитину.

Хтось скаже, як це випадково? Але дійсно випадково, я завжди обережна. Мабуть, цього разу щось не спрацювало. До моїх планів це абсолютно не входило, тому для мене це стало сюрпризом.

І діти до моїх планів найближчі п’ять років не входили. І знову, за збігом обставин, у мене якраз у цей момент трапилася матеріальна криза.

Я сказала про це своєму чоловікові, і яке було здивування, коли я отримала у відповідь: «Це не моя дитина, роби, що хочеш». Зрозуміло, що через наші стосунки я не намагалася дізнатися, наскільки людина порядна. Я просто не думала, що колись мені доведеться мати справу з його порядністю.

І я дала зрозуміти, що дитина мені не потрібна. Адже все що потрібно, допомогти мені грошима. І проблем не буде ні в кого. Так він же уперся, і допомагати не хоче. Ну, ось що тепер робити? Народити йому на зло, зробити тест ДНК та змусити платити аліменти? Але я справді не готова до дітей. Яка з мене мати?

Я егоїстка, люблю себе і роблю все лише для себе. Я ще хочу погуляти. Чи може піти до його дружини та все розповісти? Де ж він живе, я знаю. Наче знала, що знадобиться.

З іншого боку просто жінку шкода, адже вона ні в чому не винна. Живе собі звичайна домогосподарка, думає, що її чоловік добрий як для неї, так і для дітей, а тут я з такою новиною. Просто по-людськи її шкода.

Судячи з моєї сповіді, створюється враження, що я зовсім без розуму і совісті. Але це не так. Я просто живу на своє задоволення, але при цьому нікому погано не роблю. Від мене ніхто не страждає.

Просто, я не одна винна в ситуації, що склалася, і потребую елементарної допомоги. Він теж, як чоловік, має вміти відповідати за свої вчинки. Я ж не вимагаю від нього піти з сім’ї та одружитися зі мною. Навпаки, я знайшла вихід, який може влаштувати всіх, мені просто потрібно допомогти.

Але якщо такий поворот, я готова відійти від своїх принципів, але довести свою правоту. Якщо я коханка, це не означає, що я з усіма так поводжуся. Протягом двох років у мене не було іншого чоловіка. І я впевнена, що можу це довести. Тільки тоді йому точно не відвернутися.

Як мені вчинити? Покарати свого коханця чи розв’язати проблему самій та забути все як страшний сон?

Related Post

Історія про те, коли тільки внутрішня свобода допомагає виграватиІсторія про те, коли тільки внутрішня свобода допомагає вигравати

Я у Баку де щойно закінчився чемпіонат світу з боксу. Ця першість нічим не відрізнялася від інших міжнародних сучасних спортивних заходів – з співанням  публікою гімнів чужих країн і дикою