Поки чоловік зі своєю мамцею шастали на ринку, я миттю зібрала речі і поїхала до своєї мами, не повернуся ні за які обіцянки

Найбільше мене дратує той факт, що Олег щиро не розуміє, чому я пішла. На його думку, він забезпечив мене та нашого сина всім необхідним для комфортного життя.

А мама його завжди наголошувала, що я мушу їй руки цілувати за те, що вона дозволила нам жити в її домі. Свого часу вона й чути не хотіла, що ми збираємось винаймати житло. Сама пропонувала до неї переїхати, щоб не віддавати чужим людям гроші, як моя сестра.

Свекруха взагалі любила дорікнути мою сім’ю у всьому, а чоловік за мене заступався. Щоправда, недовго. Спочатку він просив не звертати уваги на критику його мами, але з часом він став на її бік.

Ситуація посилилася, коли з‘явилась дитина. Напевно, свекрусі стало тісно, ​​перший рік ми не спали з чоловіком, а Людмила Федорівна тільки холодні компреси до чола прикладала і стогнала.

І щодня вона мене повчала. Мовляв, не так треба сповивати дитину, і памперси їй не потрібні, краще по-старому в бавовну сповивати і прати все вручну. Для неї я була недолугою матір’ю.

Людмила Федорівна часто переробляла дитяче харчування, а іноді вставала біля плити замість мене, бо я погано готую, за її словами.

Потроху чоловік став дратівливим і почав також пред’являти мені претензії. А коли мова зайшла про те, щоб прописати свого сина у своїй хаті, Олег змінював тему. Я думала, що раз чоловік прописаний у мами в будинку, то він візьме на себе зобов’язання прописати тут і дитину свою. Я ніколи не претендувала на їхню житлоплощу, але вони мені не вірили.

У результаті свекруха відмовилася реєструвати онука у своїй хаті, і мені довелося прописати сина у мами, де я прописана, бо свого житла я не маю.

Дитина зростала, доводилося витрачати більше коштів на одяг та харчування для малюка, і на цьому ґрунті розгорівся конфлікт. Так як я сиділа в декреті, своїх грошей у мене не було, я отримувала допомогу від держави на дитину, але цих коштів не вистачало.

Чоловік погодився виділяти частину бюджету на сина, але після кожної покупки вимагав звіту. Я вже мовчу про те, що мені не було в чому ходити цієї зими. Старі чоботи мої зносилися, а на нових грошей не було. Тож я весь сезон ходжу в осінніх черевиках. Нині взагалі все стало ще гірше.

Людмила Федорівна вважає, що я надто багато грошей витрачаю, і Олегу треба контролювати навіть те, що мені нараховують на дитину.

Тут я не витримала. Поки Олег із мамою вирушили за покупками на ринок, я зібрала всі свої речі, які помістилися в одну валізу, та поїхала з дитиною на таксі до мами.

Моя мати зовсім не проти того, що ми в неї живемо. Вона дуже любить свого онука. А до чоловіка я повертатися не збираюся, бо не хочу залишок життя звітувати за кожну куплену кофту.

Олег дзвонив, вибачався, намагався мене повернути, але я знаю, що він ніколи не зміниться. Я сказала, що подаю на розлучення.

Related Post

Я вийшла заміж, прожила з чоловіком 2 роки і отримала своє, по заслугах – чоловік пішов до іншоїЯ вийшла заміж, прожила з чоловіком 2 роки і отримала своє, по заслугах – чоловік пішов до іншої

Як пізно часом приходить каяття. Більше 10 років тому я зустрічалася з одруженим чоловіком цілих 2 роки. Мені було 25 років, йому на 10 років більше і він став моїм

“А мені не потрібен поганий наречений, хочу найкращого!”, – шукала Неля перебираючи чоловіків…“А мені не потрібен поганий наречений, хочу найкращого!”, – шукала Неля перебираючи чоловіків…

Хочу розповісти одну історію. Жила одна дівчина, все її думки були зайняті тим, як зустріти ідеального чоловіка. Але час минав, були різні хлопці, але після першої зустрічі, вона вже знала

Листуюся з італійцем, він пропонує одружитисяЛистуюся з італійцем, він пропонує одружитися

Хотілося поділитися з оточуючими відчуттями від знайомства з цікавим, як мені здається чоловіком. Уже півроку листуюся з італійцем, досить приємний і ввічливий. І хоча ми не зустрічалися, по листуванню побачила