Поки ми з дружиною живемо вдвох і ніхто їй у вуха не дзижчить, у нас у стосунках все чудово. Але варто тільки приїхати тещі й “відкрити очі” дружині, та відразу починає “розуміти”, який я жахливий чоловік.
У мене таке відчуття, що теща заздрить своїй дочці, що та одружена, і в неї є сім’я. Сама вона двічі в розлученні. Ніхто її, таку “золоту людину”, терпіти не захотів.
Поки що наші стосунки рятувало те, що теща жила далеко і приїжджала раз на рік на два тижні. Але ці два тижні треба якось пережити, до того ж потім ще дружину місяць у нормальний стан приводити.
Дружина, наслухається мами, починає чіплятися до всього. Я раптом мало заробляю, зовсім їй не приділяю увагу, звалив на неї всю домашні справи, грубо розмовляю і все в цьому напрямку.
А теща тільки сидить і киває, пишається своєю роботою. Хоча сама мені жодного разу грубого слова не сказала, все Сашко та Сашко.
Заробляю я нормально, у два рази більше дружини. Це дозволяє платити іпотеку, не надриваючись, і не рахувати кожну копійку. Навіть у відпустку можемо поїхати, а не до річки.
Не приділяю уваги? Я намагаюся дружину радувати маленькими подарунками, хай це щось недороге, зате без приводу. Чи я повинен щотижня букет зі сто однієї троянди дарувати та діамантове кольє? Тоді не за того вийшла заміж, я таке не зміг би навіть без урахування іпотеки купляти.
Звалив на неї всю домашню роботу? Все, що дружина просить, я роблю. Просить пропилососити – добре, помити ванну – без проблем, помити посуд, сходити в магазин, викинути сміття, помити підлогу – допоможу, без запитань.
Просто дружина вдома буває частіше і довше за мене, тому в неї для цього більше часу. Якщо ж ми разом прибираємося, то я не відлежуюсь на дивані.
Всі інші претензії, що явно згенеровані тещею, теж не мають під собою жодних підстав. У нас нормальна сім’я, де ми намагаємося один одного прислухатися та чути.
Але приїжджає теща, накручує дружину, і та починає мені висловлювати претензії, які висмоктали з пальця. Теща їде, а дружину потім ще місяць торкає і вона повторює сказані мамою дурниці.
Потім приходить до тями, перестає діставати мене дурницями та ми продовжуємо жити дружно і без істерик до наступного приїзду її мами.
А цього року теща виходить на пенсію і вже озвучила, що хотіла б переїхати до нас ближче, а то їй самотньо, ще й без роботи.
Заявила, що буде нам з онуками допомагати. Тільки я не впевнений, що якщо теща переїде, то у нас до дітей взагалі дійде.
Боюся, що ми раніше розбіжимося, бо поряд з мамою дружина перестає думати своєю головою, а в мене терпіння хоч і величезне, але все-таки не гумове.
Обмежити спілкування дружини з мамою я не можу, ще кілька разів претензії висловлював, так вона робить здивований вигляд і каже, що зовсім не знає, про що я говорю.
Не знаю, в чому тут справа, але в мене є чітка переконаність, що на нашу сім’ю чекають нелегкі часи.
