– Поки не зробиш там ремонту, квартиру мені не пропонуй! – Нахабно заявив син матері

Зінаїда Федорівна отримала у спадок від батька квартиру. Їй було п’ятдесят п’ять, коли батько занедужав. З її матір’ю він був розлучений давно, але з дочкою завжди спілкувався.

Зінаїда його доглядала два роки, до останнього подиху. В належний термін вона вступила у спадок. Звісно, квартиру можна було здавати, але син без квартири.

У дочки будинок є, хоч і її чоловіку  належить, але ж не на вулиці живе. Тридцять п’ять дочці Олександрі, тридцять два – сину Андрію.

У дочки все є, а Андрій все по орендованих квартирах, і не одружений. Напевно, через квартиру і не одружений. Жінка думала, думала, як краще вчинити – і надумала.

***

– Синку, вистачить тобі по орендованих квартирах тулитися, живи в дідовій.

– Мамо, там ремонту на п’ять років. Мені таких грошей не заробити. От якби мені допомогли. Я винаймаю квартиру з усіма зручностями, з гарними меблями, а тут ти пропонуєш мені все самому робити. Ремонт, меблі. Це ж величезних грошей коштує.

– Але ж своя квартира краща!

– Ні, мамо, мені буде соромно привести туди жінку. Там запах старовини. Поки не зробиш там ремонту, більше мені її не пропонуй.

– Не чекала від тебе такого, синку! Тобі квартиру пропонують, а ти…

– А я й не відмовляюся! Із ремонтом візьму. Ти, мамо, постарайся. До речі, можеш залучити сестру, хай візьме участь. Куди їй гроші дівати? У неї є сім’я, а мені ще свою жінку завойо.вувати треба.

***

– Сашенька, доню. Ти ж знаєш про дідову квартиру. Треба там ремонт зробити.

– Звісно знаю. А навіщо ремонт, можна ж продати відразу?

– Не хочу я продавати.

– Здавати будеш? Тоді ремонт можна зробити поступово. Дехто до цього мешканців залучає. Плату знижують.

– Мене це не влаштовує. Мені просто потрібні гроші для ремонту цієї квартири.

– Гроші? Але чому так терміново? Продавати ти не збираєшся, здавати не хочеш. Що ще? А… Ти готуєш квартиру Андрію! Я вгадала? Тоді я до чого тут? Вам просто потрібні гроші? Квартира твоя, гроші мої, а житиме мій брат! Гарна схема!

– Йому не впоратися із ремонтом. У нього вже часу немає, одружуватися треба.

– От і одружиться, і ремонт зробить. Я не маю наміру ремонтувати квартиру за нього! Він сам збирається у цьому житті щось зробити?

– Він заробляє лише на орендовану квартиру та їжу. Ні! Ти ж його регулярно годуєш, а ще й грошей даєш. У тебе з’явилася квартира і ти одразу її збираєшся ремонтувати для Андрія.

– Він не погоджується жити там без ремонту.

– Браво, аплодую братові! Молодець! Все йому на блюдце із золотою облямівкою дістається.

– Навіщо ти так? Це ж твій молодший брат. І взагалі він залишився єдиним чоловіком у сім’ї.

– Чоловік повинен дбати про всіх членів сім’ї, а тут усі мають служити Андрію! Нормально?

– І що мені робити? Йому квартира без ремонту не потрібна, ти мені в допомозі відмовляєш, у мене таких грошей немає. Виходу немає! Візьми її собі.

– Ні, мамо! Візьми, зроби ремонт, а потім віддай назад? Ти ж не змінюватимеш власника, я це знаю. Правильно?

– А навіщо міняти? Квартира була мого батька, а ви ще не заслужили.

– А я й не заслужу! Ти ж все для Андрія! Я навіть не здивуюсь, якщо все твоє майно дістанеться йому, – обидві квартири.

– Ти ж мені зовсім не допомагаєш!

– Я все зрозуміла, мамо.

***

Ще пів року Зінаїда Федорівна думала і навіть намагалася збирати гроші для ремонту. Збирати не виходило. Вона була на пенсії, але продовжувала працювати. Якось щось наплутала з документами, і її попросили піти.

Після цього сусіди зателефонували дочці. Ночами в матері горіло світло, а вдень вона нікому не відчиняла. Іноді її помічали за дивним заняттям – вона рилась у контейнерах для сміття. Іноді не впізнавала сусідів.

– Випадково золоту каблучку викинула, – відповіла вона.

Дем.енція. Рання. Заповіту ще не було. Андрій так і не захотів жити у квартирі діда, бо там ремонту немає. Доглядати матір? У нього грошей немає, і взагалі він чоловік.

– Займайся всім ти. І з квартирою виріши, здати, напевно, треба.

Олександра все взяла на себе. Здала помешкання діда. Найняла доглядальницю. Чеки, угоди, ліки. Андрій не брав участі навіть просто грошима. Він одружився! І вже разом із дружиною чекав спадок.

Мати раніше говорила, що обидві квартири йому будуть. Казала, але слова до паперу не пришити. Вона хотіла до останнього володіти всім сама. Володіла. Пішла із життя тихо, через три роки після встановлення діагнозу.

***

Андрій заявив свої права на обидві квартири, – мати обіцяла. Поділили не порівну. Йому дісталося небагато. Олександра надала усі чеки, довідки, угоди.

Зовсім позбавляти брата спадщини вона не хотіла, хоча напевно можна було це зробити. Дружина Андрія подала на розлучення, вона чекала на нерухомість, а отримала – нічого.

Аркадій зміг би купити дешеву  однокімнатну квартиру, але вважав за краще знімати елітне житло з гарним ремонтом.

Як кажуть, – кожному своє…

А ви що скажете з цього приводу? Залишайте свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками!