Діти після розлучення батьків зазвичай стикаються з масою проблем. Дехто звинувачує себе в тому, що тато і мама розійшлися. А хтось зовсім не розуміє, як жити далі. Дитяча непророблена травма стає наслідком неправильної підготовки дитини до розлучення батьків.
Зрілість людини не визначається її віком. Це чудово ілюструє сімейне питання. Багато людей, шлюб яких тріщить по швах, намагаються врятувати його. Мотив найчастіше один: «Ми робимо це заради дитини». Тільки от хапатися за соломинку в цьому випадку марно.
Більше того, нездорові стосунки між татом і мамою неодмінно позначаться на ментальному стані дитини. Адже діти все відчувають. Хоча часом далеко ходити не треба: батьки сваряться при дитині або розповідають їй про свої образи. Але малюк у жодному разі не повинен ставати третім учасником конфлікту.
А бувають випадки, коли подружжя думають, що їхній шлюб може врятувати дитина. Мовляв, старі почуття переродяться і все налагодиться. Однак на практиці все виходить точно навпаки. Чоловік і дружина стають ще дратівливішими по відношенню одне до одного.
Що ж робити? Розлучатись, звичайно ж. Це рішення не повинно стати для подружжя кінцем світу. Зрілий підхід до проблеми убезпечить від подальших труднощів і їх самих, і дитину.
Якою буде розмова з дитиною про розлучення, залежить від того, скільки дитині років. Деколи навіть підлітки не розуміють, у чому полягає суть слова розлучення.
Зрозуміло, батьки не зможуть донести його сенс надто маленькій дитині. Однак якщо він уже вміє розмовляти та ідентифікує себе як особистість, ця розмова необхідна.
Дитині потрібно повідомити сам факт розлучення. Потім дізнатися, чи він розуміє, що відбувається. Далі дуже важливо повідомити, що життя малюка ніяк не зміниться. Звичайно, крім тих випадків, коли попереду на сім’ю чекає переїзд. Про це теж слід сказати.
Для дітей важлива стабільність. Тому так важливо донести до малюка думку, що розлучення батьків не вплине на це. Дитина повинна знати, як надалі вона спілкуватиметься з мамою чи татом. Це залежить від того, з ким із батьків чадо житиме на постійній основі.
Найчастіше дитина залишається жити з матір’ю. А батько або приходить у гості, або забирає свого сина чи дочку на вихідні. Варіантів може бути безліч. Коли сім’я обговорює це заздалегідь, діти розуміють, що на них чекає.
Щоб дитина не звинувачувала себе в розлученні батьків, вони повинні пояснити їй, що проблема не в ній. І він ніяк не зможе вплинути на рішення тата та мами. Важливо проговорити це вголос.
Крім того, варто обговорити подальше спілкування дитини з іншими родичами. Наприклад, бабусею та дідусем по батьковій лінії. Обмежувати їх контакт через розлучення неправильно та безглуздо. Дитина має знати, що вона зможе безперешкодно спілкуватися з рідними, як це було раніше.
У розмові з дитиною на таку складну тему важливо не лише, що ти говориш, а й як саме ти це робиш. Якою б трагічною не була причина розлучення (наприклад, зрада), діти не повинні про це знати. Насправді це працює так.
Дитині можна сказати: «Ми розлучаємося, тому що більше не почуваємося щасливими одне з одним».
Не можна говорити: «Ми розлучаємося, тому що твій батько мене зрадив!»
Про розлучення батькам треба говорити разом. Також краще робити це вранці, а не ввечері. Так чи інакше новина буде для дитини потрясінням. Після такої розмови він навряд чи зможе спокійно заснути. Тому важливо, щоб він мав достатньо часу на осмислення почутого.
Якщо ти розумієш, що твоя дитина абсолютно не готова до такого, краще звернутися до фахівця. Іноді достатньо лише одного спільного сеансу з психотерапевтом. Він допоможе у всьому розібратися та підбере потрібні слова.
Розкажи, чи доводилося тобі стикатися з такою проблемою? Як би ти пояснила дитині, що батьки хочуть розлучитися?
