Моєму синові 5 років, він дуже хороший, розумний хлопчик. А я погана мати. Я зриваюся на дитину криками постійно.
Мене все дратує, дратує, кричу на нього з будь-якого приводу і без приводу.
Він все терпить, боїться мене вже. Я розумію, що так не можна, але не можу себе стримувати і контролювати в ті моменти, коли заведуся.
Потім прошу у нього пробачення, цілую, благаю, щоб простив, він прощає, а я знову по новій кричу на нього.
Виховую я його без чоловіка, мені допомагають мої батьки, ми власне кажучи у них і живемо. Я працюю, син мій ходить в садок.
Хлопчик у мене життєрадісний, мене дуже любить, але теж почав кричати, вночі спить неспокійно. Це я довела його до цього стану. Як мені почати себе контролювати і перестати кричати на дитину?
