Працюю юристом, а свекруха просить прийти у вихідний пофарбувати їй волосся та зробити педикюр

Я не шукаю поради, якщо честно. Для мене в цій історії зрозуміло, що і як я робитиму. Але те, як до мене поставились у моїй родині за останній місяць мене добряче шокувало.

Родина чоловіка мені завжди подабалась. Звиайні такі люди, зірок з неба не хапають, але всі працьовиті і щось корисне роблять. Ірина Василівна, свекруха моя, все життя відпрацювала педагогом, виховала двох синів і наступного року вже піде на пенсію.

Ми з Сергієм побралися 2 роки тому. Зараз ми активно працюємо, щоб придбати квартиру. У нас обох високий дохід, тому іпотеку можемо і не брати, якщо активно працюватимемо і будемо іти до своєї мети. Після весілля ми орендували квартиру недалеко від його матері, бо це дуже пристойний район міста та й чоловік мій тут виріс і до всього звик.

У Сергія є старший брат Микола, він вже більше десяти років як одружений і має гарнюню дочку. Сам він працює слюсарем, а його дружина  перукар у недорогій перукарні на околиці міста. Ми з Ілоною не те щоб подружки, але завжди відносилися тепло одна до одної.

Моя історія починається десь з місяць тому. Суботнім ранком до мене зателефонувала свекруха, попросила забігти на годинку і допогти їй у одній справі. Я була стомлена, от чесно, дуже стомлена. Я так і сказала Ірині Василівні, що вчора вийшла з зали суду близько десятої вечора і потребую відпочинку у свій вихідний.

Вона мені ніжним голосом заперечила, що тут щось простеньке, лишень от їй самій то незручно робити. Так, вона навмисне телефоном не сказала мені, якої саме допомоги потребує.

Я недовго збиралась, накинула пальто на піжамний костюм і пішла до літньої родички у сусідню багатоповерхівку. Я дуже сподівалась за годину прийти назад у свою квартиру і лягти спати.

Коли я ступила за поріг мене зустріла наступна картина. В залі на полу був таз із пінною водою. На столі лежали якісь металеві пилки, щипчики, лак для нігтів, навіщось розрізаний пакет, мисочка, щіточка і фарба для волосся. Завжди гарно вбрана свекруха, цього ранку була у старезній, заплямованій і навіть з дірками футболці. А ще у неї була дуже несвіжа зачіска. Я маю наувазі довгенько немите волосся.

Я привіталася, посміхнулася родичці і замовкла, даючи їй змогу пояснити мені, яке ж у неї до мене прохання.

-Дитино, такий у тебе костюм світлий, давай я дам тобі вдягти щось таке, що не шкода.

-Ой, не вигадуйте, це домашній костюм і мені зручно так, – обірвала я пропозицію з перевдягань і продовжила чекати на якісь деталі. Я хотіла додому, дуже хотіла додому під ковдру.

-Олю, мені треба, щоб ти пофарбувала мені корені волосся. Вибач, що так зранку і в суботу, та я вже третій день не мию волосся, бо ж так треба, коли фарбуєш. Я вже хочу поскоріше то всьо зробити і гарно їх висушити. Ледь дочекалася твого вихідного, – спокійно доповідала мені ситуацію літня родичка. – І як нафарбуємо, то зроби мені педикюр, як тільки зможеш. Я жінка не балувана. Я в теплій воді поки сидітиму і ти там враз впораєшся. Тут справ і на годину не стане та вже й побіжиш відпочивати. Я вже помию волосся та посушу якось сама.

Знаєте, це було настільки для мене незрозуміло, що я слухала і не перебивала. Пані Ірина мене явно з кимось плутає. Я завжди ходжу до дорогих майстрів з навіть найменших питань, щодо догляду за собою. Я не маю вдома нічого з того, що вона тут розклала. Бо це роблять спеціалісти! А я роблю свою роботу, роботу юриста. І вже потім оплачую з зароблених будь-яку свою забаганку.

Я сказала, що не допоможу їй ані з фарбою, ані з нігтями. Запитала чи це все, що було їй потрібно. Потім попрощалася і пішла додому.

Пройшов якийсь час, думаю пару тижнів, і мені подзвонила братова дружина Ілона. Жіночка-сонце, така тепла і добра за характером, питася як справи, як живемо. Розповіла трішки й про своє житя, про доню. А потім перейшла до справи.

Виявилося, що мені треба на вихідних приїхати в її перукарню. Це бозна де знаходиться, якщо честно. Вона каже, що важливо не пізніше третьої і вже зараз треба сказати коли саме я буду, щоб вона по запису виділила час. Я спинила цей монолог прямим питанням, що саме їй від мене треба.

-Приїдеш і я тобі швидесенько покажу, як простіше пофарбувати корені. Жодних сладних технік, обіцяю. Ти навіть не уявляєш, наскільки це може бути просто. Я впевнена, що ти точно упораєшся, просто ж треба тобі це нормально показати, – проговорила жіночка на тому кінці проводу.

Я запиталася, чи я колись просила її проводити мені майстер-класи? Ні? Добре. А чи я казала колись, що мрію покинути роботу юриста і піти працювати перукарем? Теж ні? І тут добре.

Ще мені хотілося додати, що в перукарню такого рівня я й на процедури б не пішла. Чого тоді чекати, що я хочу відчути себе тамтешнім майстром? Але це вже було б зло, тож я мовчала.

Ілона невпевнено почала говорити, що ті процедури, про які просила свекруха, не є складними. Якщо мені показати, то я не боятимусь взятися і зробити.

Платити в центрі міста за такий догляд Ірині Василівні дорого, вона звикла, що Ілона приїджає та все робить на дому. Так і було багато років. Та зараз Ілона вважає, що якщо я живу ледь не за рогом, то чого вона має їхати і всьо то робити. Мені ж простіше забігти на годинку.

Я дуже спокійно і можливо навіть холодно проговорила, що я юрист. Я працюю юристом, а в вихідні маю й інші справи. Я рада провести час з родичами за чаєм, наприклад. Або ж попіклуватися про свекруху, якщо їй буде щось треба з продуктів або ліки. Я прибігу, хай би і в піжамі чи халаті. Але доглядати за нігтями на ногах чи мазати її навмисне забруднені пасма – це для мене абсурд. Питання закрито.

Я ще не обговорювала це питання із чоловіком, поки обидві жінки мовчать. Я не знаю чи вони ображаються, чи може таки зрозуміли. Думаю якщо з цього і виросте якийсь конфлікт, то я спокійно скажу Сергієві про все. Мій батько ж не чакає, що Сергій приїде його голити і підстригати! Тож і він ситуацію з матір’ю має зрозуміти як є.

Related Post

Те що відбулося далі вона не забуде ніколиТе що відбулося далі вона не забуде ніколи

Карина працювала в компанії яка займалася виробництвом меблів. Цього разу її знову відправили в відрядження. Як же вона їх не любила. Та ще й куди, в район. Вона попросила свого

Для чого цій людині потрібні були стосунки всі ці 10 років? Проводити час разом?Для чого цій людині потрібні були стосунки всі ці 10 років? Проводити час разом?

Десять років тому я дуже покохала чоловіка. Зараз мені 42 роки, а йому 45. Почуття були взаємними і через три місяці я сказала, що дуже хочу дитину від нього. Він

Чоловік носив Риточку на руках, але після народження дитини сказав, що це не кохання…Чоловік носив Риточку на руках, але після народження дитини сказав, що це не кохання…

Я щаслива дружина і мама. З самого дитинства, як і всі дівчатка мріяла про щасливий шлюб, велику і дружну сім’ю та всіляко прагнула до цього. Будучи на 3 курсі інституту