Правду кажуть: “Любов не картопля – не викинеш за віконце”. От я побачила свого чоловіка біля будинку іншої жінки, сидів на лавці у домашньому одязі

Правду кажуть: “Любов не картопля – не викинеш за віконце”. Був у мене хлопець. Коли познайомилися, він мені не сподобався, але поступово я в нього так закохалася, що буквально втратила голову від своєї любові і ми одружилися.

І в те, що мені говорили про нього поганого – не вірила, поки сама не переконалася, що все правда – гуляка в найширшому розумінні цього слова, брехун, яких мало. Але варто було йому мені посміхнутися і подивитися своїми “чесними очима”, я тут же прощала.

А одного разу він пішов, вірніше пропав, як завжди, на деякий час. Поповзли чутки, що він живе в іншої жінки. Я не вірила, не хотіла вірити, думала: він просто не зможе забути те, що між нами було і зради немає, а простоПравду кажуть: “Любов не картопля – не викинеш за віконце” люди говорять із заздрості.

А то йду якось мимо одного будинку і дивлюся, а він сидить в трико (він тільки вдома його одягав), в шльопанцях з тією жінкою, про яку мені вже говорили і так мило розмовляють.

Побачив мене очі забігали і втік в будинок. А суперниця так бочком-бочком і теж злиняла. А я стою ніби чумна і не знаю, куди йти, чого робити. Прийшла додому, зібрала його речі і кинула їм під паркан.

Довго я страждала через зраду, не могла забути його і мріяла, що ось прийде він коли-небудь, стане благати мене, щоб простила, а я його вижену! Я при цьому відчувала таке солодке відчуття помсти. І одного разу це сталося.

Прийшов, дивиться і мовчить, як собака. Очі такі сумні і не слова. І я стою і дивлюся, а сльози струмком течуть. Дивлюся і він теж плаче. Крокодилячі сльози ллє. Тільки стало мені раптом нестерпно боляче від однієї думки, що він знову піде з мого життя.

Підійшла до нього, взяла за руку і запитала: “Ти прийшов зовсім”. Киває. І зійшлися ми знову, і ось уже 15 років разом. Змінився він дуже з тих пір, перестав пити, став господарем. і не разу я йому словом не обмовилася, за зраду, не дорікнула. І все думаю, ось якби я його вигнала, була б сама нещасна жінка на світі.

Author

Recent Posts

-Давай, доню, з дитиною не тягніть

Іра вийшла заміж і тепер жила неподалік від батьків на сусідній вулиці. Дружила вона з…

6 години ago

– У Катьки, он, теж шестеро – і нічого, все встигає! – Видав чоловік. – Так одружився б з Катькою! Все життя моє споганив

Антоніна заздрила Катерині, чорною заздрістю, з кожним роком ненависть її ставала все сильнішою. У селі…

7 години ago

– Здрастуйте. Я хочу заявити про викрадення мого автомобіля… Так, я знаю, хто за кермом. Мій чоловік

Віктор жбурнув дорожню сумку на заднє сидіння кросовера, уникаючи погляду дружини. Його пальці нервово барабанили…

9 години ago

– Ноутбука не буде! – Ти відіграєшся на дитині! – Закричала Даша їй у спину. – Ні. Я просто припиняю оплачувати племінниці курси акторської майстерності

Віка взяла зі столу телефон дванадцятирічної племінниці, щоб перекласти його трохи далі від краю стільниці.…

9 години ago