Правду кажуть: “Любов не картопля – не викинеш за віконце”. Був у мене хлопець. Коли познайомилися, він мені не сподобався, але поступово я в нього так закохалася, що буквально втратила голову від своєї любові і ми одружилися.
І в те, що мені говорили про нього поганого – не вірила, поки сама не переконалася, що все правда – гуляка в найширшому розумінні цього слова, брехун, яких мало. Але варто було йому мені посміхнутися і подивитися своїми “чесними очима”, я тут же прощала.
А одного разу він пішов, вірніше пропав, як завжди, на деякий час. Поповзли чутки, що він живе в іншої жінки. Я не вірила, не хотіла вірити, думала: він просто не зможе забути те, що між нами було і зради немає, а простоПравду кажуть: “Любов не картопля – не викинеш за віконце” люди говорять із заздрості.
А то йду якось мимо одного будинку і дивлюся, а він сидить в трико (він тільки вдома його одягав), в шльопанцях з тією жінкою, про яку мені вже говорили і так мило розмовляють.
Побачив мене очі забігали і втік в будинок. А суперниця так бочком-бочком і теж злиняла. А я стою ніби чумна і не знаю, куди йти, чого робити. Прийшла додому, зібрала його речі і кинула їм під паркан.
Довго я страждала через зраду, не могла забути його і мріяла, що ось прийде він коли-небудь, стане благати мене, щоб простила, а я його вижену! Я при цьому відчувала таке солодке відчуття помсти. І одного разу це сталося.
Прийшов, дивиться і мовчить, як собака. Очі такі сумні і не слова. І я стою і дивлюся, а сльози струмком течуть. Дивлюся і він теж плаче. Крокодилячі сльози ллє. Тільки стало мені раптом нестерпно боляче від однієї думки, що він знову піде з мого життя.
Підійшла до нього, взяла за руку і запитала: “Ти прийшов зовсім”. Киває. І зійшлися ми знову, і ось уже 15 років разом. Змінився він дуже з тих пір, перестав пити, став господарем. і не разу я йому словом не обмовилася, за зраду, не дорікнула. І все думаю, ось якби я його вигнала, була б сама нещасна жінка на світі.
Кілька років тому свекор одного разу не прокинувся. Тамара Петрівна того ж дня, ще до…
Анна застигла з чашкою кави в руках, немов хтось вилив на неї відро крижаної води.…
— Та пішов ти, Євгене! — Галина жбурнула мокру ганчірку в раковину так, що бризки…
Коли Федір і Тася одружилися, у їхньому житті не було нічого особливого. Ні багатих родичів,…
Щойно Оксана переступила поріг, як її погляд одразу впав на Інну. Зовиця стояла посеред передпокою,…
Оксана припаркувала свій позашляховик біля будинку, але не поспішала виходити. Кілька секунд просто сиділа, заплющивши…