Прошу чоловіка хоча б на час війни перестати допомагати усім підряд

Є у мого чоловіка одна цікава риса характеру, він любить допомогати і вирішувати проблеми за інших. Він від того почувається великим та сильним. Мене це у ньому насторожувало завжди.

Я знаю, не варто намагатись змінювати людей. Тому я ніколи не коментувала його щедрості по відношенюю до усіх.

Давайте поясню на прикладі як це виглчядає. Якась знайома, яку він пару разів на рік від сили десь бачить, пише, що біда. Виселяють з орендованої квартири, бо борг. Зарплату не платять, винні усі, лише не вона. Треба 600 долларів, або сьогодні ж викинуть речі із нею на вулицю.

Він розповідає цю історію. Говорить, що дівчина просить в борг і сміється, що, ну який борг, нічого вона не віддасть. Бо бідося по житті. І відвозить їй кошти.

Або ж хтось просить допомогти звернутись до якогось спеціаліста. Він виділяє півдня, сам відвозить, все оплачує. Обов’язково говорить, щоб зверталися ще.

Звичайно, це його час і зароблені кошти. Але те, що він віддає внікуди, все ж таки йде з нашої родини. Ці ресурси нам ніхто не поверне. Думаєте, це означає, що нам завжди допоможуть у відповідь? От і ні, цим людям потрібна допомога завжди, вони з собою ради дати не можуть, про яку допомогу може йти мова.

Зараз під час бойових дій рівень життя і доходи суттєво падають. Ми не живемо погано, це однозначно, але розкидатися ресурсами зараз я вважаю не час. Я коли трішки дізнаюсь про те, в яких масштабах чоловік десь комусь допомагає, у мене волосся стає дибки. Деяким він ледь не щомісяця виплати робить.

Я зібралася з думками і поговорила з чоловіком прямо. Попросила зараз не роздавати кошти всім підряд, попередити тих, хто звик до постійної допомоги, що цього місяця це востаннє. Ми маємо робити заощадження, будь-що може статися з квартирою чи бізнесом. Або ж ми можемо вимушено виїхати за кордон, хоч і дуже не хотілося б.

Він мене не почув і не підтримав. Сказав, що зараз допомагати потрібно як ніколи. А ми ж сильні, ми впораємося. Мене не влаштовує такий оптимізм.

Вчора якісь дві жіночки поверталися в Україну і він купував їм квитки на автобус і поїхав зустрічати автівкою на кордон. Каже, що більше зустріти немає кому, от вони й звернулися. А він їм що, віп-таксі безкоштовне? Шкода, але ми ніяк не можемо зрозуміти одне одного.

Related Post

Хлопець одружив мене на собі без моєї участі. Він мені подобався, але я не була готова на такий серйозний крокХлопець одружив мене на собі без моєї участі. Він мені подобався, але я не була готова на такий серйозний крок

Мені було 20 років. Відучилася на дизайнера, працювала. Скільки пам’ятаю за свою молодість, хлопці завжди знайомилися зі мною, закохувалися, хотіли одружитись. Я зустрічалася (без інтиму) спілкувалися, дружили. Я розуміла, що

Подруга каже, що він просто абьюзерПодруга каже, що він просто абьюзер

Якщо коротко, то мова йшла про затяжні відносини (11 років) у листуванні і з рідкісними зустрічами в реальному житті. Закінчився той мій лист питанням, як мені поводитися при зустрічі через

Але Свєта, нащо вона тоді дала йому надію, нащо впустила до хати, до дітей, нагодувала зранку, нащоАле Свєта, нащо вона тоді дала йому надію, нащо впустила до хати, до дітей, нагодувала зранку, нащо

Світлана прокинулася від того що щось сильно стукнуло біля дверей. Вона вдягла халат і пішла дивитися що ж там сталося. Вийшла на вулицю і ледь не зомліла. Колишній чоловік, який